Переклад Лариси Білик

У відповідь на Вашу телеграму від 10 січня російський радянський Уряд знову підтверджує у найбільш категоричній формі свою попередню заяву, що серед військ, які борються проти Директорії, немає ніяких військових частин Російської Радянської Республіки. Ваша ультимативна вимога припинення нами воєнних дій проти Директорії та виведення російських військ з України тому є безпредметною.

Ваше твердження, що на Вас наступають латиші, мадяри й китайці, завербовані на кошти російського радянського Уряду, є повторенням того наклепу, який поширює проти нас вже протягом року імперіалістична та контрреволюційна преса, бажаючи цим знесилити й скомпрометувати вдалу революційну оборону, яку Радянська Росія веде проти всіх білогвардійських фронтів. Ви не можете не знати, що серед українських радянських військ, які борються проти Вас, немає ні китайців, ні мадяр, ні латишів. Які елементи воюють проти військ Директорії, вам чудово відомо хоч би з того факту, що більшовицьки налаштовані селяни Київської, Полтавської та Чернігівської губерній, які повстали ще минулого літа у період панування гетьмана й німецької окупації, воювали цілими місяцями за гасла радянської влади. Громадянська війна, що відбувається тепер в Україні, не є справою якихось агентів російської радянської влади, а є природним результатом тієї внутрішньої боротьби, яка ведеться в Україні між робітниками й незаможним селянством, з одного боку, й українською буржуазією – з другого.

Ваше прагнення представити прихильників дійсної радянської влади такими, що складаються з самого міського пролетаріату України, протиставляючи йому все селянство, яке нібито є прихильником Директорії, перебуває у суперечності зі суспільним фактом, що український повстанський рух, який бореться за радянську владу в Україні, відбувався переважно по селах, тоді як у містах мав місце рух страйкарів. Ми з обуренням протестуємо проти Ваших спроб представити міський і промисловий пролетаріат в Україні, працею якого створена вся українська промисловість, як натовп прибульців, котрі борються не за своє політичне й економічне визволення, а є провідниками російського імперіалізму, що в ньому Ви звинувачуєте і саму радянську владу Росії, тим часом лише радянська форма влади, яка широко відкриває дорогу самостійності робітників і селян, у змозі забезпечити справжнє національне самовизначення трудового народу в Україні.

Ваше прагнення представити громадянську війну, яка має тепер місце в Україні, як війну між Україною та військами російського Уряду, спростовується вже самим тим фактом, що представники і члени Вашого Уряду, рахуючись із зростаючим впливом української Комуністичної партії та з успіхами військ українського радянського Уряду, неодноразово висловлювали бажання угоди з обома, причому заявлялося, що в разі встановлення нормальних відносин представники української Комуністичної партії можуть, на Вашу думку, ввійти до складу Уряду. Така спроба з Вашого боку показує, що Ви вважаєте українську Комуністичну партію реальним представником українських робітників і селян. Ми повинні у той же час протестувати проти Вашого намагання представити радянську владу в Україні як диктатуру мізерної кількості міського пролетаріату, бо ж радянська влада представляє не лише промисловий пролетаріат, а й усе трудове селянство.

З огляду на висловлену з боку Директорії згоду вирішити шляхом офіційних та міжпартійних переговорів усі спірні питання, ми пропонуємо Вашим делегаціям приїхати до Москви. Незважаючи на те, що у Вашій останній телеграмі Ви, замість того щоб іти назустріч нашій пропозиції, погрожуєте нам оголошенням війни, ми залишаємося при нашій пропозиції, що має на меті уникнути зіткнення між радянською Росією та Україною. Підходящим місцем для переговорів ми вважаємо Москву, звідки Ваші делегації, користуючись звичайною недоторканністю й екстериторіальністю, матимуть можливість зноситися по прямому проводу з Директорією.

Народний Комісар закордонних справ

Георгій Чичерін

Опубліковано

Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ. Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (1919–1921) / Упоряд.: Валентин Кавунник. – Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2016. – С. 172-173.