Андрій Ніковський, Меморандум уряду Польщі, Тарнів, 3 серпня 1920
Переговори про розмир, що почалися 30.VІІ, можливо, потягнуть за собою і мирові переговори між Річчю Польською Посполитою і російським совітським Урядом. Вважаючи на те, що війну проти совітського Уряду провадили обидві республіки, Україна та Польща, що договір від 21.IV.1920 р[оку] кладе тверді основи союзу обох республік та що в війні проти Росії показали обидва народи, польський та український, велике довір’я один до одного, братню приязнь та глибоке розуміння спільности державних інтересів і потреби взаємодопомоги та непорушного зв’язку між цими двома народами, Уряд УНР просить прийняти до уваги в можливих мирових переговорах такі його думки і погляди на відносини між Україною і Росією.
Уряд Речі Польської Посполитої, керуючись давніми вільнолюбними традиціями благородного народу польського, ставить одною з передумов мирних відносин з Росією принцип самовизначення народів, що замешкують землі між Росією та Польщею, і ми віримо, що ставить його твердо як основний атрибут польської державної ідеї. Принципи свободи і вільного розвитку так само являються і для нас провідною метою всього нашого національного відродження та державного будівництва, через що ми мислимо собі мирні відносини з Росією з тим чи иншим соціяльним і політичним ладом цілком конечними, в разі, коли саме наше існування не буде загрожене чи піддане під волю чужих нашому народові сил. Тому, розвиваючи принцип самоозначення народів, приходимо до таких основних точок можливих мирних пропозицій Совітській Росії, котрі просимо Уряд польський мати на увазі і при нагоді й потребі офіціяльною дорогою оголосити:
1)«Українська Народна Республіка» на основі принципа самовизначення народів, волі українських народних мас і рішень верховних органів влади на Україні та міжнародних актів і договорів існує як самостійна Держава, границі якої позначаються принципіяльно межами розселення її народу, а фактично актами Уряду і актами міжнародного значіння.
2) Самостійність українського народу, а також воля входити в ті чи инші державні зв’язки і сполучення рішена постановою верховних органів власти та Урядів, має бути скріплена на українській Установчій Раді (Конституанта), котру скличе Уряд УНР, в певних гарантіях, а власне на демократичних основах виборів з забезпеченням участи і контролю в виборчих комісіях всіх окремих партій і національних меншостей.
3) Твердо вірячи, що український нарід вже непохитно виявив свою волю до державного самостійного існування і в значній мірі накреслив форми державно-політичного ладу на Україні, що й потвердить на своїй Установчій Раді, Уряд УНР, одначе, не допускає думки, щоб самостійне державне існування України могло загрожувати тим господарським і фінансовим інтересам, котрі давніше були до певної міри спільні Росії, Польщі та Україні. Тому окремий торговельний договір мав би не тільки усунути погрозу економічної війни, але навіть зав’язати живі торговельні стосунки між сусідніми республіками та обмін продуктами народного господарства Росії і України.
4) Так само Уряд УНР як немає на думці провадити економічну ізоляцію Росії, не думає він певним окресленням своїх границь відмежувати Росію від зв’язків з культурним світом, а власне закрити Росії вихід до моря чи коротші шляхи комунікації через землі України до відповідних держав західних. Отже, той чи инший спосіб користування Росією з відповідної бази на морі чи певним накресленням границь для вільного виходу до моря може бути знайдений в процесі самих переговорів і закріплений особливим актом.
Голова Ради народних Міністрів: [В’ячеслав] Прокопович
Міністр закордонних справ: Андрій Ніковський
***
Друкується за редагованим примірником Міністерства закордонних справ УНР, машинопис / ЦДАВО України Ф. 3696. – Оп. 2. – Спр. 326. – Арк. 26.
Примірник Міністерства закордонних справ УНР, машинопис / Історія української дипломатії: перші кроки на міжнародній арені (1917 – 1924 рр.): документи і матеріали / Автор проекту І. Матяш. – К.: Вид-во гуманіст. л-ри, 2010. – С. 411-412.
Опубліковано
Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ. Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (1919–1921) / Упоряд.: Валентин Кавунник. – Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2016. – С. 195-197.