Логотип Мисленого древа

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

НАУКА

ОСВІТА

ЛІТЕРА
ТУРА

Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Наука / Історія / Лопта / Не гребуючи засобами

Лопта

Не гребуючи засобами

Володимир Баняс

Два тексти про те, як у вітчизняному футболі приходять до влади

«Липневий переворот» у «Динамо»: 20 років по тому

19 липня 1993-го новим власником столичного суперклубу став Григорій Суркіс, який досяг мети за допомогою рейдерського захоплення

Виникла дилема: як подати цей матеріал? Попервах був намір написати його від себе, базуючись на тому, що знаємо. Потім з’явилась ідея опитати очевидців. Зрештою, на думку спав третій варіант – найліпший, як видається: передрукувати публікації дводесятирічної давнини, бо вони писалися на тлі бурхливих подій середини літа 1993-го, тож саме там найбільше правди…

«Увага: «Липневий переворот» у «Динамо»!

Вчора у Федерації футболу України відбувся брифінг для журналістів українських видань. Приводом до його проведення стала ситуація, що склалась у футбольному клубі «Динамо» (Київ). Одразу ж назвемо організаторів цього зібрання: заступник голови Київської міської Ради ФСТ «Динамо» Олександр Бандурко, начальник футбольної команди «Динамо» (Київ) Йожеф Сабо, генеральний директор фірми «Динамо-Атлантик» Григорій Суркіс, очільник комерційно-консультативного центру «Славутич» Богдан Губський.

Брифінг відкрив керманич ФФУ Віктор Банников, який повідомив присутнім про надзвичайні збори динамівської команди, на котрих одностайно було ухвалено рішення про усунення з посади президента клубу Віктора Безверхого. З протоколом, який підписали 28 осіб (серед них усі, без винятку, гравці, навіть Олександр Призетко, котрий буквально днями переїхав із Харкова до столиці), тут же ознайомили журналістів.

Так, із виступів присутніх випливало, що хибна господарська і фінансова політика поступово перетворила найсильніший клуб України на справжнього банкрота, котрий потрапив до глибокої боргової ями не тільки в карбованцях, а й у іноземній валюті. Отже, «Динамо» опинилося в критичному становищі. За інформацією організаторів брифінгу, в клубі відсутні кошти на придбання спортивної форми, є проблеми з харчування гравців, а на тренувальну базу в Кончі-Заспі з цих же причин перестали завозити навіть мінеральну воду.

Виконуючи волю гравців основи, 20 липня створено Акціонерне товариство «Футбольна команда «Динамо» (Київ)». В.о. голови новоутворення обрано Григорія Суркіса, засновниками ж стали: футбольна команда, Українська та Київська міська Ради «Динамо», ККЦ «Славутич», британська фірма «Ньюпорт Менеджмент». Статутний капітал об’єднання – 10 мільярдів карбованців.

Із компетентних джерел ми зуміли дізнатися, що обрано й Раду спостерігачів товариства. До її складу ввійшли керівники ряду міністерств і відомств: МВС, СБУ, Управління прикордонних військ, Генеральної прокуратури, представники товариства «Динамо». Головою зібрання засновників обрано Валентина Згурського, колишнього мера столиці…

Вислухавши одну сторону, ми, зрозуміло, не могли не звернутись і до іншої. Отже, слово президентові ФК «Динамо» (Київ) Віктору Безверхому: «Все почалося з анонімки на адресу одного з керівників держави. Й досі не знаю змісту того «щирого» листа, котрий послужив підставою для широкомасштабної перевірки діяльності клубу компетентними органами. Виправдовуватися не збираюсь, а викладу факти: справді, колектив опинився в скрутному становищі, але за останні три роки ми придбали за валюту понад 30 квартир для гравців і тренерів, у яких така зарплата, що гріх скаржитися. Лише цьогоріч команда побувала на тренувальних зборах у Німеччині, Франції, Ізраїлі, Словаччині» [«Спортивна газета» за 21 липня].

«Протиправні дії засуджено… Хто поставить крапку?

У попередньому номері ми повідомили про спробу перевороту в лавах чемпіона України. Зрозуміло, сторона, проти якої вчинено злодіяння, не могла не відреагувати. 21 липня відбулися збори засновників київського ФК, на яких ішлося про оцінку діяльності певних осіб і динамівських співробітників, котрі 19 та 20 липня зробили спробу провести реорганізацію «Динамо» в Акціонерне товариство й усунути з посади президента Віктора Безверхого. Також ішлося про вжиття заходів до працівників і засновників клубу, котрі взяли участь у протизаконних зборах.

Зокрема, віце-президент, начальник департаменту футболу Володимир Веремеєв поінформував про незаконні дії співробітників Бакши, Дяченка та колишнього адвоката Медведчука, котрі взяли участь у незаконних перевиборах президента, і запропонував засудити дії вказаних вище осіб. Позицію Веремеєва підтримав і радник президента Іван Федоренко, котрий запропонував звернутись у Верховну Раду й Кабінет Міністрів України з листом про неправомірні вчинки заступника міністра МВС Терещука та його втручання в господарську діяльність клубу.

Тренер жіночої команди Олександр Чубаров зазначив, що найгірше в ситуації, котра склалася, – втягування в протизаконні дії першої команди шляхом використання сфальсифікованих фактів і брехні.

Про грубі порушення Статуту клубу висловився помічник президента у зв’язках із пресою Валерій Мирський (зверніть увагу на це, а також на число. – В. Б.).

У своєму виступі начальник рекламно-комерційного центру динамівського ФК Петро Лавренюк запропонував підтвердити повноваження чинного президента Віктора Безверхого.

Присутній на зборах співробітник Служби безпеки України, член комісії, котра проводить перевірку в «Динамо», повідомив присутнім, що інформація про порушення кримінальної справи проти керівників клубу відсутня, тож попросив передати СБУ матеріали, що нібито мають у розпорядженні особи, котрі брали участь у незаконних зборах і згадували про це у виступах, для об’єктивного закінчення перевірки.

Збори фундаторів ФК «Динамо» (Київ) підтвердили повноваження президента Віктора Безверхого до завершення виборчого строку і вивели з керівного складу Бакшу та Медведчука.

Відповідний протокол підписали: Володимир Веремеєв, Юрій Бурмак, Віктор Безверхий, Анатолій Зеленцов, Михайло Коман, Петро Лавренюк, Валерій Лобановський (той самий! – В. Б.), Валерій Мирський та інші» [«Спортивна газета» за 23 липня].

«Юридичний казус?

Останнім часом нашому братові журналісту роботи вистачає: від брифінгів, прес-конференцій просто голова йде обертом. Тренери, фахівці, чиновники від спорту, довколафутбольні діячі – всі знаходять привід для висловлювання власної думки. Втім, прес-конференція, влаштована для журналістів керівництвом ФК «Динамо» (Київ), привертала увагу тим, що йшлося на ній не стільки про гру, скільки про правові нюанси. Справа двох «Динамо» – законного футбольного клубу, зареєстрованого у статутному порядку з дотриманням необхідних правових норм, і Акціонерного товариства, що вигулькнуло з нічого, але вже встигло наробити стільки галасу, продовжує хвилювати громадськість.

Андрій Галь, юрист, який представляє відому міжнародну компанію (саме туди керівництво киян звернулося по правову допомогу), роз’яснив присутнім деякі аспекти створення Акціонерного товариства і незрозумілого входження туди першої команди. Зокрема, офіційно було заявлено, що інформація, котрою оперував на пам’ятних загальних зборах генерал Терещук, а саме, що на Безверхого заведено кримінальну справу, не відповідає дійсності. Це дає клубові підставу подати позов до відповідних інстанцій. На власні очі побачили журналісти й копію документа, котрий був надрукований у газеті «Независимость», пересвідчившись, що на папірці, котрий красується на першій сторінці популярного видання, різниться з оригіналом не тільки підпис президента, а й по-іншому розташовані печатки. Тобто документ, опублікований «Независимостью», – фальшивка. Безверхий також розповів, що той папірець він не міг підписати, позаяк перебував у лікарні.

Підняв президент і завісу над тим, як розвивалися події того дня, коли, власне, вигулькнуло нізвідки АТ «Футбольна команда «Динамо» (Київ)». Близько восьми годин ранку генерал Терещук телефонував членам Ради клубу і запрошував їх до Укрради «Динамо», аби «поговорити з приводу певних питань». Працівники клубу з керівництва вирішили, що в цей час у них є важливіші проблеми, ніж стрімголов мчати до генерала. Однак і без їхньої участі захід відбувся. Членів Ради ФК там було четверо, з них лише двоє – Дяченко та Медведчук – працювали в «Динамо». Окремо до Укрради запросили Сабо, Фоменка плюс Банникова.

Після підписання протоколу засідання його учасники на чолі з Терещуком (для більшої переконливості генерал перебував при погонах і лампасах) відвідали команду. Гравцям було повідомлено, що «Динамо» має серйозні «гріхи»: торгівля зброєю, наркотиками; що на керманича Безверхого заведено кримінальну справу; що клуб є банкротом, використовуючи як доказ той же підроблений документ; що майно «блакитно-білих» закладене, тому найближчим часом футболісти й тренери залишаться без машин і квартир. Після таких новин не поставити свій «автограф» на аркуші паперу, котрий одіграв роль протоколу зборів команди, спортсменам було складніше, ніж поставити.

За кілька годин увесь склад було відправлено на тренувальний збір до Норвегії, акціонери ж розгорнули бурхливу діяльність зі створення товариства «Футбольна команда «Динамо» (Київ)». При цьому, як зазначив А. Галь, допускали елементарні порушення закону й правові упущення. На основі документів, що перебувають у розпорядженні юристів, можна зробити кілька висновків.

По-перше, команда «Динамо» не могла виступати засновником товариства, бо не є юридичною особою. Неправильно новостворене АТ вважати й правонаступником ФК «Динамо». Тобто будь-які зобов’язання клубу, контракти, ним укладені, не переходять до Акціонерного товариства. По-друге, зняти президента з посади в змозі лише найвищий керівний орган – загальні збори. Цього також не було дотримано. Рішення наради в генерала Терещука щодо В. Безверхого не мають юридичної сили. По-третє, у пред’явлених служителям права протоколах зборів навіть не йдеться про формування певного товариства. Воістину, як із піни морської. До того ж у протоколі зборів ніде не зафіксоване бажання гравців увійти засновниками до нової структури. Такий-ось юридичний казус.

На прес-конференції було також приділено увагу участі в ситуації довкола «Динамо» Федерації футболу України. Тут перед нами постає відвертий правовий нігілізм. Узявши в руки Регламент проведення внутрішніх змагань і піддавши перевірці його пункти в зв’язку з діяльністю В. Банникова, набуваєш враження, що очільник ФФУ не знає законів, за якими має жити керована ним організація. У світлі останніх подій на цьому можна було б і не акцентувати, якби під загрозу не ставилася подальша доля провідних футбольних сил держави. Зараз же підопічним М. Фоменка загрожує дискваліфікація згідно з дисциплінарним кодексом» [«Спортивна газета» за 4 серпня].

«Время рассудит нас и наших оппонентов!

За заслуги перед киевским «Динамо», выразившиеся в выделении беспроцентных кредитов и в некоторых других формах подобной благотворительности, оказываемой на протяжении двух лет, в марте нынешнего года ввели в Совет столичного клуба Валентина Згурского, Богдана Губского и меня, чтобы мы помогли наладить экономику. Но совместная работа у нас с Федоренко и Безверхим не получилась. Что нам было делить? Они – тратили, мы – платили.

Куда и на что тратили – фискальная тема. А вот когда команде в очередной раз задержали зарплату и не выплатили премиальные, когда сдались в армию восемь молодых игроков, а долги клуба за мясо и овощи, за гостиницу, за аренду стадиона возмутили инвесторов, и когда из-за невыкупленных авиабилетов под угрозой срыва оказалась поездка в Норвегию на очередной тренировочный сбор, терпение иссякло у всех…

Еще 4 июня на собрании трудового коллектива было принято решение о создании Закрытого акционерного общества, ядром которого стало бы совместное предприятие «Футбольный клуб «Динамо» (Киев)». Сам Безверхий одобрил эту нашу идею. Но в последствии он отказался выполнять свою часть соглашения. И когда, повторяю, терпение лопнуло даже у команды, мы вместе с тренерами решились на радикальный шаг: провести акционирование без администрации ФК. Нас поддержали Центральный и городской Советы «Динамо»…

Мы готовы оплатить все немалые долги клуба. Вероятно, были еще какие-то пути акционирования «Динамо», кроме выбранного нами. Нас подстегивали события. Трудно поверить со стороны, но у команды не было игровой формы, а тренировочная застиранна до потери цвета. Второй и третий коллективы не обеспечивали мячами. Мы счастливы от того, что оказали эту помощь великому клубу детства. Время рассудит нас и наших оппонентов» [«Киевские ведомости» за 10 серпня].

«То грав Лужний… голим чи ні?

Існує багато різновидів людських нещасть. Для мене одне з них – можливість (хоч і недешева за нинішніх часів) читати всілякі газети, порівнюючи, як і що публікують різні видання щодо однієї й тієї ж події. Багато нещасть на Землі виникає саме через порівняння.

Здається, з газетної авансцени майже зійшла тема блискавичної операції «Скинення президента ФК «Динамо» (Київ) Віктора Безверхого з його законної посади Г. Суркісом та Ко». Але, на своє нещастя, розгорнув серпневі номери (25 і 26) щотижневика «Український футбол» із матеріалами-фрагментами бестселера «Суркіс починає і виграє?», де нотатки, надруковані під рубриками «Мовою документів», «Динаміада» та «З перших уст», викликають безліч запитань, не даючи жодної відповіді.

Безумовно, «шедевром» №1 є постанова президії Центральної Ради ФСТ «Динамо» від 4 серпня 1993 року, підписана її головою І. Федоренком. Дуже прошу, шановні читачі, звертати особливу увагу саме на дати, бо вони, так би мовити, головні герої опублікованих «ребусів»-опусів. Отже, пропоную розпочати забавку «неймовірне – поряд».

У преамбулі вищезгаданої постанови читаємо: «Керівництво ФК «Динамо» без відома Укрради «Динамо» 9 жовтня 1992 року перереєстровує клуб на колективне підприємство». Не знаю, чи є тут якісь юридичні нюанси. Проте достеменно знаю, що написано в наступному абзаці: «Виявивши незаконні дії керівництва ФК «Динамо», президія ЦР «Динамо» постановою №7 од 10 квітня 1992 року визнала дії керівництва клубу несумісними з інтересами товариства». Хіба не знахідка для рекордів Гіннесса – визнати незаконними дії ФК 10 квітня 1992-го за шість місяців до часу його перереєстрації, тобто до 9.10.1992?

Одначе це «квіточки», «розминка»! Далі показовіше! У пункті 1 постанови читаємо: «В зв’язку з невиконанням правління ФК «Динамо» (Київ), рішення президії №7 за 10 квітня 1992 року відмінити».

Як зрозуміти таке нормальній людині, котра не перебуває в лікарні для божевільних? Відповідь однозначна: президія ЦР зрозуміла абсурдність своєї постанови №7 од 10.04.1992, отож 4 серпня 1993-го скасувала її, тим самим визнавши правомірність перереєстрації ФК 9 жовтня 1992-го з державно-громадського підприємства на колективне. Отже, ЦР «Динамо» незаконно позбавила однойменний клуб права на користування стадіоном, адміністративними спорудами, базою в Кончі-Заспі тощо.

Ось черговий «шедевр» із тієї ж постанови, датованої 4 серпня 1993 року, пункт 3: «Підтримати пропозицію колективу футбольної команди «Динамо» (Київ) та ввійти засновниками до Акціонерного товариства «ФК «Динамо» (Київ)». Тобто голова ЦР І. Федоренко наказує І. Федоренку реалізувати згадуване рішення! Ще рішучіше той же добродій віддає сам собі директиви в пунктах 4 і 6. Погодьтеся, доволі неординарна думка – керувати собою! Наприклад: «Я, Ю. Люлін, наказую вам, Ю. Люлін, негайно звернутися до мене!»

Та повернімося до суті справи.

За словами І. Федоренка, 4 серпня 1993-го ЦР «Динамо» ухвалила рішення «увійти засновником до АТ «ФК «Динамо» (Київ)». Однак є й інший документ – звернення до президента національної Федерації, датоване 28 липня 1993-го й підписане президентом новоствореного АТ Г. Суркісом і першим заступником голови Київської міської Ради «Динамо» О. Бандурком. Там, зокрема, читаємо: «21 липня 1993 року зареєстровано Акціонерне товариство «ФК «Динамо» (Київ)», засновниками якого виступили: перша футбольна команда, Центральна та міська Ради ФСТ «Динамо», різні комерційні структури». Тож я запитую, хто пише правду: очільник ЦР І. Федоренко, котрий 4 серпня лише збирається «увійти засновником до АТ», чи його підлеглий О. Бандурко, котрий публічно оголошує, що ЦР стала одним із фундаторів товариства ще 21 липня?

До винаходів у галузі епістолярного жанру слід віднести й формулювання В. Банникова з постанови бюро ФФУ від 3 серпня 1993 року: «Тимчасово припинити заявку «ФК «Динамо» (Київ)» (президент – В. Безверхий) на участь у чемпіонаті, першості та Кубку України сезону 1993/1994 років».

Цікаво було би послухати колишнього голкіпера, як він пояснить поняття «тимчасово припинити»? Адже чемпіонат уже розпочався!

Щодо поведінки футболістів «Динамо», глибоко переконаний: вони зобов’язані були зустрітися з Безверхим, вислухати його пояснення й тільки після цього робити висновки, ухвалювати рішення. То було б, як на мене, чесно, порядно, відверто.

В історії довкола «закопування» столичного ФК багато дивного й сумного. Наприклад, за яким армійським Статутом, за чиєю вказівкою спеціально треновані хлопці в чорних беретах і плямистій формі (беркутівці? – В. Б.) демонстративно охороняли лише кількох гравців із «Динамо-2», всюди їх супроводжуючи? Краще охоронцям спілкуватися з футболістками: може, виникли би подружні пари? А чого вартий істеричний галас довкола «справи про затриману зарплату, мінеральну воду, ремонт даху на тренувальній базі»?

Закінчу «зізнанням» Г. Суркіса з газети «Киевские ведомости» в номері за 10 серпня (хоча за стилем написання відчуваю руку В. Мирського): «Складно повірити стороннім, але в команди не було елементарної ігрової форми».

Справді, «складно»! Коли хтось документально доведе мені, що хоча би в одному матчі чемпіонату та Кубка України-1993 капітан «Динамо» О. Лужний та його партнери грали, вибачте, без трусів, футболок і босоніж, обіцяю стрибнути без парашута з даху будинку, в якому мешкає президент Закритого акціонерного товариства Г. Суркіс.

Немає сумнівів, що В. Безверхий, як людина, під чиїм проводом було створено сьогоднішнє чемпіонсько-кубкове «Динамо», допустив певні помилки, невиправдані кроки, втім, іще більше чомусь переконаний, що «Суркісова армія» вирішила атакувати за відомою тактикою: «Якщо не можна, проте дуже хочеться, то можна!» [«Спортивна газета» за 11 серпня].

«Хто ж розграбував «Динамо»?

Багато уваги на недавньому брифінгу в клубі було звернуто на винуватців тяжкого фінансового стану. Звичайно, називалися конкретні прізвища. Всього чотири: Безверхий, Бурмак, Веремеєв та Федоренко. Вони й грабіжники, й казнокради, не кажучи про те, що саме вони винні у спаплюженні славного імені провідного клубу країни. Зваживши на те, що виступи «громадських обвинувачів» супроводжувалися бурхливими емоціями, все ж дозволимо собі зазначити, що називати людину злочинцем можна лише на певній підставі, тобто на основі вердикту судових органів. Але навіть не це головне: редакція отримала документи, котрі змушують не погодитись із висновками В. Мирського, О. Чубарова, Г. Суркіса та інших, хто ладен звалити всю провину на плечі «обраних».

Цікавим, зокрема, є «протокол узгодження руху й витрат валютних фінансових коштів між ФК «Динамо» Київ та СП «Динамо-Атлантик» станом на 1 жовтня 1992 року», під яким стоять два підписи – Безверхого та Суркіса.

Серед статей витрат US$ є й варті уваги. Візьмемо на вибір одну сторінку документа. Вже перший пункт – «видано з каси Медведчуку В. В. листа 22-б від 5.03.1992» – вражає нас, обивателів, сумою – 54000 доларів. До речі, коли нещодавно екс-адвоката клубу попросили показати цього самого «листа 22-б», той відмовився. Наступна епістола (дата й номер не вказані), згідно з якою було надано певні послуги (також невідомо які), коштує 47686 US$. Трохи нижче оплачуються дві партії запчастин до автомобілів загальною сумою 50047 доларів, адресати першої з яких знову невідомі. До слова, твердження, що фінансова політика проводилася керівництвом безконтрольно, також не має під собою грунту, бо одним із пунктів витрат значиться «Авансовий звіт Безверхого та Бабійчука», що потягнув без малого на десять тисяч доларів.

Але що ж виходить? Якщо документ підписав, окрім Безверхого, ще хтось, то коли говоримо про злочинців, є сенс, певно, говорити й про співучасників. До них можна буде віднести, мабуть, і декого з тих, хто отримав фінанси в касі. А в цьому списку є ще багато цікавих людей. Ну, хоча би голова міськради «Динамо» О. Бандурко, котрий за отримані 1680 US$ також, певно, погодиться звітувати лише перед уповноваженою комісією.

Одначе навіть не наведені документи є найцікавішими. Свого часу столичний ФК доручив згаданому СП укласти зі всесвітньо відомою компанією «Телеспорт» контракт на право показу матчів єврокубків за участі киян. Доручення було виконане, під угодою, укладеною 13 серпня 1991-го у Швейцарії, три підписи: У. Кестерса (від «Телеспорту»), Г. Суркіса (від «Динамо-Атлантик») та В. Медведчука (від ФК «Динамо»). Участі В. Безверхого, попри бажання тих, хто називає саме президента ватажком зграї розкрадачів, у проекті немає.

То й що, скажете ви? Проект як проект. А де ж обіцяні нюанси? Нюанси згодом з’явилися. Й істотні.

Є показові документи. Наприклад, копія записки тодішнього адвоката клубу В. Медведчука про отримання на руки 70000 доларів за телетрансляції трьох зустрічей Кубка чемпіонів за участі «Динамо». Цікаво, по-перше, на підставі чого гроші взяв саме адвокат, адже контракт із «Телеспортом» укладало «Динамо-Атлантик»? По-друге, куди ці кошти поділися?

Таке ж запитання викликає й розписка Г. Суркіса про отримання 60000 у валюті. Й оці «зелені» розтанули, немов туман. Представник права, який звертався до Григорія Михайловича з проханням пояснити це, почув у відповідь, що гроші роздано футболістам, а факт їхньої наявності підтверджує митна декларація. Одначе насправді вона свідчить лише про те, що вказана сума перетнула кордон. Може, тоді факт виплати премій гравцям зафіксований у відомостях чи інших бухгалтерських документах? Та й цікаво, чому заробітну плату співробітникам ФК виплачував генеральний директор зовсім іншої організації?

Запитання, сформульовані редакцією, не риторичні. Пропонуємо Суркісу та Медведчуку пояснити оприлюднені факти на сторінках преси. Якщо цього не станеться, можливо, докопатися до істини допоможе прокуратура» [«Спортивна газета» за 1 вересня].

«Злочин із багатьма невідомими»: 20 років по тому

15 жовтня 1995-го в Донецьку під час матчу «Шахтар» – «Таврія» пролунав вибух, унаслідок якого загинув президент «гірників» Ахать Брагін

Ми вирішили звернутися до трагічних подій середини 1990-х, застановивши, що подамо тільки свідчення очевидців, а саме – статті тогочасних газет, столичних та місцевих. Мусимо констатувати прикрий факт: така резонансна подія знайшла недостатньо грунтовне висвітлення у ЗМІ. По суті, крім перерахування офіціозу (причому зазвичай усе обмежувалось єдиним матеріалом) та розжовування абстрактних версій, нічого іншого колеги не подали. І це зрозуміло: боялися…

«Вибух на стадіоні ФК «Шахтар»!

…Матч було зупинено на сьомій хвилині, коли в місці, де розташована урядова ложа донецького стадіону, стався сильний вибух. Як з’ясувалося згодом, ніхто з глядачів не постраждав. Вибух стався біля входу на стадіон під трибунами. Відомо також, що вибухнула міна. В результаті терористичного акту, який був спрямований проти президента «Шахтаря» Олександра Брагіна (тут і нижче бачимо чітке визначення посади, а то останнім часом деякі ЗМІ розповсюдили відомості, буцімто ще 11 жовтня 1995-го керманичем донецького клубу став Ринат Ахметов. – В. Б.), загинуло четверо його охоронців, родич і сам президент. Інспектор матчу Євген Лемешко оперативно зв’язався з Федерацією футболу України і вирішив припинити цю гру. Офіційна версія звучить так: «Через терористичний акт, який стався безпосередньо перед входом на стадіон, людські жертви в результаті вибуху міни і можливість повторення подібного, вирішено припинити матч «Шахтар» – «Таврія». Про місце, час, день проведення цієї гри буде поінформовано додатково» [«Український футбол» за жовтень].

«Розслідування триває…

Цією справою, як розповіли нам у Федерації футболу України, займатиметься УВС Донецька. А офіційних повідомлень до ФФУ поки не надходило. Намагаючись дещо прояснити ситуацію, ми зателефонували до ФК «Шахтар» (Донецьк). Але, як повідомила секретарка, керуючого персоналу на місці роботи не було. Проте люб’язно надала телефони вищезгаданої організації, яка займається розслідуванням причин вибуху на міському стадіоні. Розуміючи, що оперативна група працює не в кабінеті, ми все-таки ризикнули зателефонувати до УВС. Нам повідомили, що цією справою безпосередньо займається заступник начальника з оперативної роботи Валерій Трубников. Але його на місці не виявилося. Отже, більш детальна інформація – в наступному номері газети (ні в наступному, ні в подальших номерах «СГ» із цього приводу не з’явилось ані слова. – В. Б.).

Як стверджують співробітники міліції, вибуховий пристрій, тип якого зараз з’ясовується при ретельнішому огляді місця події, був закладений у гостьовій ложі. Саме сюди йшов зі своєю охороною президент клубу «Шахтар» Олександр Брагін. Вибух був таким потужним, що в навколишніх будинках задзвеніли шибки. Подія мала трагічні наслідки – загинуло шість чоловік, у тому числі й сам Олександр Брагін. Футбольну зустріч перенесено на більш пізній термін.

Олександр Брагін – людина в Донецьку помітна. Він був процвітаючим підприємцем, директором фірми «Люкс». Водночас О. Брагін очолював акціонерне товариство закритого типу «Футбольний клуб «Шахтар». Від нього багато в чому залежало фінансове благополуччя донецьких футболістів. Фірма «Люкс» останнім часом привертала увагу багатьох, у тому числі й криміногенних структур. На її директора і його найближче оточення кілька разів організовувалися замахи. У фірмі «Люкс» робили обшуки правоохоронні органи – тільки за останні два місяці це траплялося двічі.

Додаткові подробиці трагедії на донецькому стадіоні «Шахтар» оприлюднив на прес-конференції, що відбулася вчора, начальник донецького міського управління внутрішніх справ Аркадій Болдовський. Він розповів, що ті, хто планував вибух, попередньо вивчали маршрути руху Брагіна. Ставши президентом АТ «Шахтар», він часто бував на стадіоні. Як було зазначено на прес-конференції, вибух готували фахівці високого класу. Швидше за все, він керувався дистанційно. Глядачі, а на стадіоні зібралося близько двох тисяч уболівальників футболу, не постраждали. Втім, у міліцію зателефонували з лікарні імені Калініна і повідомили ще про одного потерпілого. Хто він – з’ясовується. Створено спеціальну комісію, до складу якої увійшли представники міліції, УСБ і генеральної прокуратури. Ведеться розслідування.

За три останні роки в Донецьку в ході злочинних розбірок загинуло близько 30 чоловік.

А ось деякі подробиці з інформації ІТАР-ТАРС: «Полювання» на президента ФК «Шахтар» Олександра Брагіна, втім, більше відомого в Донецьку під прізвиськом Алік Грек, почалося давно. Ще в березні минулого року на нього було скоєно замах. Тоді невідомі обстріляли його машину» [«Спортивна газета» за 17 жовтня].

«Теракт на стадионе!

Позавчера «Шахтер» принимал на своем поле симферопольскую «Таврию». В составе горняков появился оправившийся от травмы Валерий Кривенцов. Именно он мог отличиться в дебюте матча, нанеся сильный удар по воротам, но путь мячу преградил защитник гостей. А на 5-й минуте встречи во время очередной атаки «Шахтера» по правому флангу прогремел мощный взрыв. Игра была остановлена и больше не возобновлялась.

Взрыв произошел в то время, когда автомобиль президента футбольного клуба «Шахтер» Александра Брагина подъехал к служебному входу стадиона со стороны западной трибуны.

Взрывное устройство, предположительно пластиковая бомба направленного действия с дистанционным управлением, было заложено на нижнем марше внутренней лестницы, ведущей к трибуне. Оно сработало в тот момент, когда А. Брагин в сопровождении сотрудников охраны фирмы «Люкс» стал подниматься по лестнице.

Последствия взрыва ужасны: погибло 6 человек. Точное число жертв было трудно установить сразу, так как их тела были изуродованы до неузнаваемости, а некоторые разорваны в клочья. Генеральный директор фирмы «Люкс», президент футбольного клуба «Шахтер» Александр Брагин погиб.

По мнению правоохранительных органов, это кровавое преступление относится к разряду криминальных разборок и к футбольному матчу никакого отношения не имеет.

Тем не менее срыв матча из-за взрыва на стадионе – случай еще не встречавшийся в истории мирового футбола. Он еще раз показал, что в нашем государстве криминальная обстановка весьма напряженная. Думается, что происшествие не добавит престижа украинскому футболу.

О решении Федерации футбола Украины о месте и времени проведения прерванного матча «Шахтер» – «Таврия» мы сообщим.

В понедельник начальник городского управления внутренних дел А. А. Болдовский сообщил журналистам на пресс-конференции, что взрыв на стадионе «Шахтар» является продолжением серии заказных убийств, которые происходят в Донецке на протяжении последних трех лет. В результате криминальных разборок уже имеется более тридцати жертв.

Пять покушений было совершено в отношении Александра Брагина и его ближайшего окружения. Предположительно идет непримиримая «война» среди криминальных группировок за сферы влияния.

Скорее всего, все группировки, стоявшие в оппозиции к А. Брагину, объединились и взрыв на стадионе – результат их совместных действий.

По мнению специалистов, взрыв был подготовлен очень профессионально. Он был направленным и избирательным. Все было рассчитано так, чтобы никто из посторонних не пострадал.

Возможно, кровавые разборки в городе поутихнут. По мнению Болдовского, враждующие криминальные структуры наглядно видят, к чему приводит их противостояние. Гораздо проще договариваться мирными средствами.

Водитель личного автомобиля Брагина остался цел и невредим. Его спасло то, что «Мерседес» шефа был бронированным.

Водитель рассказывает, что А. Брагин и сотрудники его охраны вышли из машины и стали подниматься по лестнице, а он – разворачивать машину, чтобы поставить ее на стоянку. В это время, примерно в 17:04, прогремел взрыв. Минуты две-три водитель сидел в шоковом состоянии, вокруг был дым. Затем он вышел из машины и стал звать на помощь.

Потом он опознал всех погибших.

От взрыва пострадала буфетчица стадиона «Шахтер» Нина Васильевна С. пятидесяти трех лет. Она доставлена в областную травматологическую больницу. Ее состояние тяжелое – получены множественные ранения левого бедра, грудной клетки, лица, открытый перелом таза. Пострадавшей сделано несколько операций. Сейчас она находится в реанимационном отделении. Зав. отделением С. А. Березняк сообщил, что кризис миновал. У Нины Васильевны есть все шансы на выздоровление» [«Донбасс» за 17 жовтня].

«Кровавое воскресенье!

15 октября в 17:03 в районе стадиона «Шахтер» раздался мощный взрыв, потрясший половину Ленинского района сильной ударной волной. Это было пятое и последнее покушение на Александра Брагина, директора фирмы «Люкс».

Приехавший из Комсомольска А. Брагин с охраной и своим первым помощником, опаздывая на матч «Шахтера» с «Таврией», подъехал на бронированном «мерседесе» со стороны служебного входа, который ведет на гостевые трибуны. Как только дверь входа закрылась за ними, раздался мощный взрыв, оставивший куски тел на бетоне. За десять минут до взрыва охрана Брагина проверяла вход на трибуны и ничего подозрительного не обнаружила.

Пять человек, в том числе Александр Брагин, погибли на месте, шестой, истекая кровью от ранения в брюшную полость, скончался уже в машине по пути в больницу. Взрывная волна тяжело травмировала случайного человека – буфетчицу, которая находится в критическом состоянии из-за обширных черепно-мозговых травм и повреждений тазобедренных органов. По неподтвержденным сведениям, ранен еще один гражданин.

Немедленно после взрыва, не выясняя подробностей, машина, в которой находился помощник Брагина – Ренат (мова про Ахметова? – В. Б.) и сотрудники охраны, получившие легкие осколочные ранения, уехала в сторону гостиницы «Люкс».

Пластиковые мины, встроенные у входа в ложу, управлялись дистанционно, взрыв был профессионально подготовлен и направлен. Люди на других трибунах не пострадали. После взрыва болельщики с 9-го и 10-го секторов стадиона хлынули на дорожку, и матч был сорван.

До 2 часов ночи с оцепленного места гибели вывозили то, что осталось от тел, работали эксперты-криминалисты, сотрудники городской, областной и Киевской прокуратур.

Тем же вечером возле «Люкса» установили посты охраны и кордоны ГАИ, машины из «Люкса» не выпускали и не впускали: ни за продуктами, ни за лекарствами, ни в морг.

Тела из морга родственникам погибших выдали своевременно, на этой неделе состоялись похороны.

Утром в понедельник место гибели возле «Шахтера» было блокировано нарядами милиции. Возле обугленного входа с рваными краями стоял поврежденный «мерседес». В пяти метрах от входа тянулся кровавый след от падающего тела начальника охраны, которого взрывной волной протащило по асфальту. Неподалеку лежали прикрытые салфеткой части внутренних органов – сердце, печень, в спешке не убранные после происшествия.

Руководство ФК «Шахтер» лишилось своего президента, а к заказным убийствам прибавилось еще одно. Вполне возможно, что это самое крупное заказное убийство вызовет еще ряд подобных из той же серии, таких же кровавых и страшных. Дай Бог, чтобы при этом не пострадали мирные люди!

Комментируя событие, начальник ГУВД Украины в Донецкой области А. Болдовский на пресс-конференции в своем кабинете подчеркнул, что это была хорошо спланированная акция, возможно, являющаяся кульминацией почти 30 резонансных убийств с применением автоматического оружия, зарегистрированных в городе за три последних года.

А. Болдовский также сообщил, что не исключает взаимосвязи взрыва на стадионе с обстрелом машин на Ветке 3 октября.

По мнению А. Болдовского, так профессионально заминировать вход на гостевую трибуну могли, например, лица из категории бывших военнослужащих, прошедших Афганистан или Чечню, – таковых немало в криминальной среде. Также практически все говорит о том, что было использовано взрывное устройство заводского изготовления с дистанционным радиоуправлением.

Полковник Болдовский также не исключил возможности дальнейшего развития событий в виде продолжения громких убийств. Но сообщил, что надеется на то, что страшная картина случившегося подтолкнет бизнесменов и авторитетов улаживать свои разногласия мирным путем.

Напоследок он заверил присутствующих, что сегодня делается все возможное, чтобы защитить оставшихся в живых сотрудников фирмы «Люкс». Для этого силами ГАИ там сейчас обеспечивается контрольно-пропускной режим, а также, что большая оперативно-следственная группа из сотрудников городской милиции, прокуратуры, Генпрокуратуры, МВД и УСБ Украины сделает все возможное, чтобы раскрыть это преступление.

Итак, на А. Брагина охотились давно и серьезно, при этом методично отстреливали его сподвижников. Собственно, львиная доля так называемых «заказных» убийств только в этом году, это преступления, так или иначе касающиеся окружения Ахатя Хафизовича. Работал здесь однозначно не один наемный «Рэмбо», так как очевидно, что в общем-то немалое количество народа потребовалось хотя бы для того, чтобы проследить и изучить маршруты передвижения покойного, просчитать все до мелочей – вплоть до того, что людей на этом рядовом в общем-то футбольном матче будет немного, что Брагин туда обязательно прибудет и что такой силы и направленности взрыв уничтожит именно главную «мишень», почти не принеся больших разрушений и массовых случайных жертв.

На вопрос, кто совершил этот теракт, несомненно, ответит только следствие. Но версий на сей счет достаточно много, что обусловлено как неординарностью личности погибшего, так и родом его деятельности, а также известностью в самых широких официальных и неофициальных кругах.

Первая версия, которая лежит на поверхности – это происки мафиозных группировок, не терпящих монополии в широком поле своей деятельности. Если это так, то действовали здесь одни и те же киллеры, которые работали как в этот раз, так и во всех предыдущих случаях достаточно чисто и четко, лишь преднамеренно имитируя из себя буйных мстителей и оставляя «грязь» на местах преступлений. И если это так, то тогда можно считать происшедшее началом затишья в городе: монополия подорвана, а новые более мелкие группировки создадут свою «ООН», чтобы жить в мире и согласии на поделенных территориях, не пуская на них иногородних чужаков. Мстить за предпринимателя мафии никто, естественно, не будет.

Вторая версия: днепропетровские нелегальные «деловые круги», являющиеся одним из основных конкурентов аналогичных кругов Донецка, пытаются таким образом подмять под себя наш теневой бизнес, которому, кстати, принадлежит не последнее слово в экономике (не только в городе – имеется в виду в экономике республики вообще). Если эта версия подтверждается, тогда новый передел только начался – жди пальбы и взрывов.

Третья версия о том, что Брагина убрали чеченцы или аналогичная инонациональная мафия, которая расчищает себе дорогу в том числе и на Украине, – тоже ничего хорошего с собой не несет. Это вообще нашествие в город «контроящеров» от «пятой власти» с совершенно иными интересами и традициями – это новая «отечественная» война местного локального значения.

Четвертая версия. Уничтожали Брагина, а возможно и его ближайшее окружение ранее, отнюдь не наемники, а бойцы из упоминавшейся в «Городе» в одной из публикаций «Белой стрелы» – бывшие работники еще союзного КГБ, решившие по собственному зову сердца и разумению «навести порядок» в легальном и нелегальном отечественном (в прежнем «просторном» смысле этого слова) бизнесе. Возможно, если все выглядит именно так, то расстрелы уже не будут такими частыми и громкими, а вскоре и вовсе стихнут. Мстить «Белой стреле» – это почти что мстить призраку, а не опасаться ее или не признавать ее существование – значит, просто себя не жалеть. Поэтому те, кто чувствует, что может стать объектом ее внимания, возможно, станут намного «скромнее».

И. наконец, версия пятая, исходящая от «определенных кругов», в которых А. Брагин был известен под другим именем. Дескать, убрали его люди, ему отнюдь не незнакомые. Убрали как босса, ослабившего бразды правления… «Правления чем?» Этот вопрос собеседник встретил лукавой улыбкой и прервал разговор. Очевидно, что такой поворот событий тоже ничего хорошего не предвещает.

…Следователи говорят: можно предполагать, кто заказал и совершил каждое из преступлений, более того, в некоторых случаях есть косвенные улики. Но процессуально доказать, кто убийца, – не удается.

В Донецке, как мы видим, мастера кровавых дел действуют более законспирировано и умело, оттого и неудачи следствия. И дело об убийстве на стадионе вероятно, не будет исключением. Хотя сотрудники и руководители правоохранительных органов не теряют надежды» [«Городъ» за 19 жовтня].

«Взрыв, потрясший всю страну!

15 октября в 17 часов 6 минут на донецком стадионе «Шахтер» во время проведения футбольного матча между командами «Шахтер» (Донецк) – «Таврия» (Симферополь) в служебном проходе на трибуне для гостей прозвучал взрыв устройства неустановленного образца. В этот момент на стадионе присутствовала 1 тыс. зрителей. Из них не пострадал никто.

В результате взрыва было убито шестеро – Брагин А. Х. 1953 года рождения, генеральный директор коммерческой фирмы «Люкс» (в преступных кругах Донецка известный как Алик Грек), его родственник Мухаев Ф. Ш. 1961 года рождения, заведующий магазином №58, житель города Макеевки, Двойных В. П., состоявший начальником охраны упомянутой фирмы, и трое охранников «Люкса». Кроме того, при взрыве получила телесные повреждения сотрудница буфета стадиона Ситникова Н. В. 1942 года рождения. Футбольный матч был остановлен, принято решение о его переносе. На месте работают оперативные группы МВД, возглавляемые двумя заместителями министра, СБУ, ГПУ.

Какие-либо комментарии представители правоохранительных органов, находящиеся в Донецке, давать отказались. Вместе с тем, в разговоре с корреспондентом «Зеркала недели» один из народных депутатов, пожелавший остаться неизвестным, сообщил некоторые подробности потрясшего всю Украину теракта. По его мнению, специалисты пришли к выводу, что взрыв на стадионе «Шахтер» был подготовлен профессионалами высокого класса. В эпицентре прозвучавшего взрыва (взрывчатка была заложена в вентиляционном отверстии у пола) оказался непосредственно Брагин. В результате от него осталась лишь рука с часами и зажигалка. Похоже, что подобный точный расчет мог осуществить только тот человек, который нажимал на взрыватель, удерживая при этом в поле зрения своих жертв. В результате взрыва, если не считать буфетчицу, которая ударилась головой о стену, не пострадал никто, кроме людей, имевших отношение к фирме «Люкс» и прибывших на стадион вместе с Аликом Греком. Примечательно, что на трибуне для гостей в это время должен был находиться глава областной госадминистрации Щербань с одним из своих замов. Но по какой-то причине, несмотря на то, что уже шесть минут, как должен был начаться матч, областной руководитель на стадионе не появился.

Собеседник «Зеркала недели» высказал предположение о том, что существует четыре версии произошедшего в Донецке. Первая – «чеченская». Чеченские мафиозные круги давно пытались взять под контроль донецкий регион. Однако Брагин делал все возможное для того, чтобы этого не произошло. Известны случаи, когда в аэропорту он собирал чеченцев, сажал в самолет и отправлял за пределы своей территории. Вторая версия – «грузинская». Основывается она на том, что в последнее время велись кровавые разборки между людьми Брагина и грузинской бригадой, базой которой является Макеевка. Известно, что в этих перестрелках погиб не один человек. Третьей версией собеседник назвал «днепропетровскую», подразумевая желание днепропетровских мафиозных структур установить контроль над донецким регионом. И четвертой версией была названа «работа украинских правоохранительных органов», которые, будучи не в состоянии при помощи закона сладить с преступным миром, взялись за его отстрел. Аргументами в пользу этой версии депутат считает как профессиональное выполнение взрыва, так и тот факт, что незадолго до него был сменен руководитель ГУВД Донецкой области.

Все многочисленные покушения на Брагина, имевшие место до этого, заканчивались неудачно, если не считать, что каждый раз погибал кто-то из его охраны. Последнюю версию можно смело поставить под сомнение хотя бы ввиду того, что профессионально организованный взрыв может быть делом рук как наемного специалиста-подрывника из горных или армейских служб, так и кого-нибудь из тех многочисленных специалистов, которые, ввиду нищенских зарплат, покинули в последние годы МВД и СБУ. Для того, чтобы опровергнуть подобные подозрения в отчаянных действиях правоохранительных органов, высказанные не только одним человеком, блюстители порядка должны найти организаторов взрыва. Будем надеяться, что напряженная работа, ведущаяся в Донецке блюстителями порядка, даст свои конкретные результаты. Вместе с тем можно предположить, что при любом исходе следствия эхо донецкого взрыва еще долго будет сотрясать властные кабинеты. И не исключено, что спровоцирует весьма неожиданные события не только в мафиозных, но и во властных кругах Донецка» [«Зеркало недели» за 21 жовтня].

2013, 2015

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1999 – 2019 Група «Мисленого древа», автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 69

Модифіковано : 4.04.2019

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.