Передмова

Дмитро Донцов

Ленін назвав релігію дурманом для народу. Я б назвав соціалізм дурманом, лише не для народу, а скорше для інтелігенції, збаламученої голосною фразою, вирваної духово з рідного грунту.

Сей власний грунт, від якого не сміє відриватися ні один візіонер, – його нехтує соціалізм. Як видно на плакаті обік, соціалізм ступає великими кроками, лише – не знати куди. Він сліпий, не бачить ні грунту під ногами, ні цілі, до якої нібито спішить. Шал божевілля.

Які оклепані, які буденні від частого вжитку стали слова: «В своїй хаті своя правда, і сила, і воля!» Але в них є глибша думка, яку нехтує і заперечує соціалізм.

Замість своєї хати – він знає кошари.

Замість своєї сили – силу чужої науки.

Замість волі – рабство.

Є два соціалізми: соціалізм націй сильних і соціалізм націй слабих.

Перший, встановляючи кошари і рабство для низів свого народу, резервує силу не чужій науці, а власній жменці нових пануючих. Другий, соціалізм слабих, одурманює не лише свої низи, а й свою верхівку, роблячи з неї чиюсь «грязь» або «сміття» в ім’я нібито засади інтернаціоналізму.

Зведені чужою фразою, ті другі соціалісти дійшли до заперечення всіх будуючих традицій нації, заступивши їх порожніти гаслами чужої догми. Сій темі присвячена стаття «До традицій!» в сій книжці.

Зведені чужою фразою, ті соціалісти, що вийшли переважно з селянської або інтелігентської верстви, виреклися підставових суспільних ідей, основних засад громадського укладу своєї верстви і своєї наскрізь буржуазної країни, стаючи туподумними прихильниками чужих ідей і засад. Сій темі присвячена стаття «Соціал-ідіоти».

Зведені чужою фразою, вони зробили анемічним свій мозок, відібравши йому ясність осуду і тверезість оцінки явищ життя, паралізуючи створення ясної національної програми. Сій темі присвячена стаття «В путах фрази».

Зведені чужою фразою, ті соціалісти грозять забити всякий самоохоронний відрух, інстинкт народу, сторожкий і недовірчивий до чужих правд, свідомий того закону сили, що панує в світі; грозять знищити відпорність збірноти на всякий замах на її право до життя, знищити в її душі мужеський первень. Сій темі присвячена стаття «Євнухи доктрини».

Написані в різний час, сі статті творять цілість, охоплену одною думкою.

Всі інтернаціональні доктрини, засвоювані нашою інтелігенцією XIX віку, як доктрина слов’янофільства, «трьох Русей» і т. ін, приймали в нас дефетистичний вигляд; нам самим відводилася в тих доктринах служебна, другорядна роль. Навіть ідея національного визволення мала подекуди сей вигляд. Те саме сталося з інтернаціональною ідеєю соціалізму, яка створила в нас тип духового кастрата, не соціаліста школи Енгельса, Маркса або Леніна, яких ціллю було каструвати інших.

Переходимо хвилину останнього бою між націоналізмом і соціалізмом, який на кожнім кроці відслонює своє обличя – не лише антинаціоналістичне, але просто антинаціональне. Спричинитися до розвіяння дурману, яким доктрина соціалізму намагається очманити ширші верстви нашого народу – ціль сих статтей.

2 X 1936 Львів. Автор.