Осіння казка

Леся Українка

Фантастична драма

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 3, с. 183 – 216.

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Твори. Т. VI. К., Книгоспілка, 1929, стор. 19 – 48.

В архіві зберігається автограф єдиної повної чорнової редакції «Осінньої казки», писаної чорним чорнилом та олівцем (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 801). З автографа видно, що Леся Українка багато працювала над цим твором: перекреслені цілі сторінки, закреслені і відновлені рядки, пізніше дописані речення і окремі епізоди. І все ж твір лишився остаточно не завершеним і не відредагованим; про це свідчить однакова нумерація двох (других) дій, а також викреслені і незамінені частини текстів, внаслідок чого утворюється не завжди зв’язаний текст. За життя письменниці «Осіння казка» не була надрукована. За свідченням К.В.Квітки (див. його примітку до списку початку «Осінньої казки», ф. 2, № 819), сама Леся Українка не вважала твір викінченим і збиралась ще над ним працювати.

Дата в автографі – «Тифліс, 25.01.1905 р.»

Подається за автографом.

Фантастична драма «Осіння казка» була написана в січні 1905 р. Виникнення задуму твору пов’язане з наростанням революційних подій в країні. За алегоричними образами драми виступають конкретні історичні сили революції 1905 р. В листах цього періоду поетеса неодноразово говорить про співзвучність настроїв своєї музи з буремними подіями. В листі до матері від 6.02.1905 р. вона писала:

«мислі зайняті не такими спокійними темами під впливом щоденних перемін «весни» й «зими». В Тифлісі був один такий «весняний день», коли калюжі людської крові стояли на тротуарах до вечора. Не до спокійних тем при таких обставинах…»

Закінчуючи твір символічною картиною, де робітники підіймаються крутою горою все вище і вище, позначаючи кожний щабель червоними прапорцями, авторка вкладає в уста Будівничого символічні слова про те, що «осіння казка… скінчиться справжньою весною!», що «й зимі на світі є кінець». Такий оптимістичний заключний акорд вказує на глибоку віру Лесі Українки в перемогу робітничого класу в складній і тривалій боротьбі з царизмом.

У попередніх виданнях творів Лесі Українки упорядники по-різному підходили до укладання основного тексту «Осінньої казки» за чорновим автографом. Так, у виданнях «Книгоспілки» (Леся Українка. Твори. Т. VI. К., 1929) та Державного видавництва художньої літератури (Леся Українка. Твори в п’яти томах. Т. 2. К., 1951) відновлено і введено в основний текст майже всі закреслені поетесою місця. Такий принцип не виправдав себе, оскільки порушував стрункість викладу та логічну послідовність в окремих місцях. Упорядники пізніших видань творів Лесі Українки – «Радянський письменник» (Леся Українка. Поезії. Т. II. К., 1962) та Державного видавництва художньої літератури (Леся Українка. Твори в десяти томах. Т. III. К., 1964), укладаючи основний текст цього твору, врахували авторську правку і подали його в стислішому, стрункішому, логічно більш умотивованому виклади. В цих виданнях відновлено лише одну сцену в розділі 4 (діалог Лицаря й Принцеси), без якої порушується зміст викладу.

Текст «Осінньої казки» подається за автографом з урахуванням авторської правки. Так, у розділі 1 в монолозі Лицаря введено до основного тексту 13 рядків, починаючи від слів: «О страднику, великий Прометею…»; в автографі ці рядки хоч спочатку й були поетесою викреслені, пізніше відновлені хвилястою лінією. З таких самих міркувань на початку розділу 4 відновлено 14 рядків в діалозі Лицаря і Служебки після слів Лицаря: «Смієшся ти?» Нижче, в цьому ж розділі, поновлено і введено в квадратних дужках до основного тексту 25 рядків з діалога Лицаря і Принцеси, починаючи із слів Принцеси: «Але ж тут, пожалься боже, знову жде тюрма!» В останньому випадку упорядник керувався змістом тексту і тим, що Леся Українка, викресливши ці рядки, не узгодила послідовність у викладі.

Інші значні викреслення в рукописі подано як варіант (щоб їх побачити, клацніть кнопку «Автограф»).