Логотип Мисленого древа

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

НАУКА

ОСВІТА

ЛІТЕРА
ТУРА

Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Література / К / Іван Карпенко-Карий / Драматичні твори / Бондарівна / Дія третя

Бондарівна

Дія третя

Іван Карпенко-Карий

Декорація та сама, що і в першій дії.

Ява І

Герцель

(сам)

Отут повинна скоро йти вона із церкви, її я обминув… Не помага ніяка ласка. Дурна, соромиться того, що нам дала природа. Не зна, в якім житті є смак. Вже тричі я їй про кохання говорив, вона ж і слухати не хоче, з такими я ще не стрічався, та й мало їх на світі є… Найкраще діло мать з тими дівчатами, котрі, наслухавшись ще змалку від п’яних молодиць про їх веселее життя, з цікавості одної не ждуть весілля, а поспішають, щоб мерщій самим спізнать всі ті принадні хвилі, котрі так чарівничо їм мозок вже намалював. Оце наші! З Тетяною ж, мабуть, нічого ласкою не вдієш, але попробую ще раз я з нею побалакать. Вона!.. О змію ти, що Єву підманив, – впусти отрути в серце їй і поможи мені хоч цей раз.

Ява II

Тетяна йде.

Герцель

(заступа їй дорогу)

Відкіль ідеш, Тетяно, серце?

Тетяна

Чого ти лізеш в вічі, гаде? Не можу бачить я тебе!

Герцель

А я не можу жить в той день, в який тебе не бачу!..

Тетяна

Геть пішов!.. Єхидний пес!.. А то кричати зараз буду.

Герцель

О, зглянься, подивись ласкаво на мене! Коханням я до тебе весь од мозку і до п’ят горю, а ти така недобра, що мені і слова ласки не промовиш! Коли противний я тобі, то хоч прикинься та глянь на мене привітніше, ну, з жалощів одних, тоді вже легше мені вмерти, бо все одно помру за те, що не кохаєш!..

Тетяна

(іздригнувшись)

О, гидкий! Ти думаєш, душа моя не чує, яка в тобі сичить гадюка?.. Іди від мене геть!.. А то робітників покличу, то виб’ють з тебе твою пекельную жагу дрючками!

Герцель

(підступа)

Хоч руку ж дай подержать!..

Тетяна

(плює йому у вічі)

Тьфу! (Одпиха його). Візьми, що слід тобі!..

(Хутко зникає в хаті)

Ява III

Герцель

(сам, витирається)

Це поцілунок інший, ніж я ждав!.. Стривай же, Бондарівно!.. Ти поцілуєш ще мене в те саме місце, що зараз наплювала!.. Стривай, голубонько! Сьогодня силою візьму тебе, хоч би ти небом захилилась. У мене все уже готове… В Данилівськім гаю є замок, де вже не раз робили з старостою ми… таківськії діла, ха-ха!.. То там і ти, Тетянко, сьогодня побуваєш!.. Ого-го!.. Не будь я Чеслав Герцель, нехай мене чортяка візьме, коли не научу тебе покинуть дурням сором! (Іде до шинку). Мордохай!

Ява IV

Мордохай входить.

Герцель

Ну, що ж?.. Купив у Бондаря ти рибу?

Мордохай

(єхидно)

Купив і гроші вже віддав!

Герцель

Тепер, виходить, ти до нього в двір вже вхожий?

Мордохай

А звісно!.. Сьогодня рибу на вози кладуть, щоб у Крив’янку одвезти до Гершка, такий був Договор… (Усміхається). І тоді в дворі у Бондаря нікого не останеться!.. Я там сьогодня був разів, мабуть, із п’ять…

Герцель

А старий?..

Мордохай

Старий не їде; вони ждуть скоро молодого, мені казали наймити… Та що старий!..

Герцель

О!! То це й весілля скоро буде, і діло наше пропаде? Коли так, то треба поспішати!.. Слухай, вже сонце заходить, і наймити не виїдуть сьогодня, а там знов молодий, весілля… і праця пропаде!.. Біжи ж ти зараз в двір і ніби на могорич поклич до себе наймитів, та у горілці їм… На!..

(Виймає порошок)

Підсип оцей дурман. Вони, як вип’ють, будуть спать смертєльним сном, а нам того і треба!.. Потім попробуй виманити Бондаря із хати… Скажи йому, що попилися наймити… що… Видумай причину!.. Аби він ввечері пішов із дому… Ну, хоч таку, наприклад, що розташовані вози, і серед двору риба вкупі, доглянуть же нема кому; скажи… що дощ замоче… Крутни жидівською ти головою і вимани старого з хати, чуєш?..

Мордохай

Крути тут головою… Не знаю, чи удасться…

Герцель

(про себе)

Ну, що ж, коли не вийде з хати, тоді Михал його уб’є, щоб за Тетяною затерти шлях!.. На себе нехай жалкує… (До Мордохая). Гляди ж мені, поки прийду, щоб все було, як я сказав! Тимчасом я сюди всю челядь приведу, і ти впусти її у корчму з двору. Нехай сидять напоготові і ждуть мого приказу!.. Повертайсь!

Мордохай

Пануню, а червінці?

Герцель

Пся крев! Ти взяв вже 50?..

Мордохай

(цілує його в плече)

Узяв, спасибі вам!

Герцель

Зроби все діло, візьмеш ще стілько. Ну, мерщій – ніч настає, мені немає часу тут балакати з тобою.

(Пішов)

Ява V

Мордохай один, а потім 1-й і 2-й наймити Бондаря.

Мордохай

Ой, ой!.. коли б червінці ті узять мерщій у нього… бо пан Чеслав і батька рідного облупить – він хитріший жида! Обманить ще. (Підходить до двору Бондаря, загляда і киває пальцем). А йдіть сюди!..

1-й наймит

(з неохотою)

А чого тобі?

Мордохай

Чи вже наклали рибу на вози?.. (Загляда у двір). Ой, ой! Яка ще на землі лежить велика купа!..

2-й наймит

Швидкий ти дуже!

Мордохай

Вус!.. То ви сьогодня ще, мабуть, й не поїдете, а Гершкові потрібна дуже риба: там завтра ярмарок!..

1-й наймит

Куди ж його їхать? Зовсім нерано! А поки накладем, то й смеркне.

Входять 1-й і 2-й наймити і ще 3 – 4 без слів.

Мордохай

Слухайте, хлопці, зайдіть до мене зараз, я вам поставлю могорич, аби сьогодня рибу повезли…

2-й наймит

Та воно не так, щоб і нерано було, можна ще й сьогодня виїхать – дорога недалека і знакома…

1-й наймит

Та як управимось… там побачимо…

Мордохай

Ну, ідіть же, випийте гарненько та й до діла.

2-й наймит

Я так думаю: на ранок можна було б поспіти у Крив’янку з рибою.

1-й наймит

(переходить з другими і Мордохаєм кон)

А що ж тут зосталось, може, десять сот докласти та вшнурувать вози… та…

Входять в корчму.

Мордохай

(пропустивши їх)

Могорич – це мазь така, що після неї вже колеса не риплять! Але тепер мені байдуже. Всиплю їм того я зілля, що дав пан Чеслав, нехай собі сплять у корчмі…

(Виходить)

Ява VI

Входять Марія та Тетяна.

Тетяна

Я тричі вже йому казала, що осоружний він мені, що й глянути не можу я на нього, а він, як змій, сичить і лізе в вічі, і бачу я в його очах замір поганий.

Марія

О, коли так, то, певно, це не чеснеє кохання!.. Кохання справжнє соромливе, воно ховається і нишком плаче, коли його уразиш дуже.

Тетяна

Хотіла я сьогодня батькові сказать, що нападом до мене лізе отой поганий пан.

Марія

Нащо його засмучувати й сердить! Такий щасливий він тепер, що жаль йому казати недобру річ яку… Та й нащо? Нехай він тямиться, поганий!.. Сьогодня або завтра Тарас приїде, і скоро ми звідсіль зовсім уберемося! (Сідає на призьбі). То й пана ти того, що він такий противний, не будеш бачити вже більш! Ох! Натомилась як!..

Ява VII

З хати виходить Бондар.

Бондар

От добре ви зробили, що сюди вийшли. Такий чудовий вечір. (Присіда біля них). Чи ти не бачила, Маріє, куди пішли Охрім наш та Дем’ян?..

Марія

А там в подвір’ї вони складали рибу; не бачила, куди пішли.

Бондар

Сьогодня й виїхати б треба, а не вспіють!.. Розпочали й покинули… Чи в корчму часом не пішли!.. Та бог з ними, коли пішли – то й прийдуть! (До Тетяни). Ну, слава ж богові святому, усе йде гаразд. Сьогодня був я у попа, його оповістив про шлюб твій, а завтра вже й Тарас повинен буть з товаришами, якщо сьогодня не приїде!.. Та й уджигну ж весілля я на славу! Погуляємо тут скілько влізе; а там, візьмем Марію і придане та й всі, мов обозом, поїдемо на хутір мій далекий. Все ж безпечніше, поки пройде буря, бо вона от-от почнеться… Устрою там тебе гаразд та й знов сюди вернуся!..

Тетяна

Та й ви б там, тату, вже зостались, бо скучно буде тут самим.

Бондар

За мене, дочко, не журись. Я попрощаюся з тобою надовго, а може, й навік!.. У мене діло тут є, і треба бути біля нього… Хоч сам рубать я ворога не здужаю, зате ж є другі справи військові, в яких потрібні будуть мої руки; згорнувши ж їх, сидіть тепера сором!.. Я ще не так старий, щоб вже у запічок залізти…

Тетяна

А Тарас вам, тату, не казав: чи й він пристане до козаків, коли війна почнеться?..

Бондар

Не знаю, як тепер, а раньше він мав думку… Хоч може й в Січі зоставаться… Бо запорожці не всі підуть!.. А тілько ти, моя дитино, його не здержуй своїм коханням, не будь ярмом для козака!.. Дочка моя повинна знать, куди тепер честь лицарська зве кожного із нас!..

Тетяна

О тату!.. Не кажи так! Якби мене він взяв з собою – сама б пішла з ним поруч биться!.. Спитала так; жіночу ж долю знаю змалку: від тебе, тату, я навчилась любить козацьку славу, а для неї – і щастя я своє віддам!.. Коли ж Тарас, що вже доволі бід для краю переніс, захоче трохи ще пожить зо мною і в Січі він зостанеться, то… силувать його не буду на війну, бо знаю певно: не від страху він в Січі буде, і для такого козака найдеться ще робота.

Бондар

(цілує її)

Як будуть в нас такі, як ти, жінки, не скоро можна козацьку силу звоювать!.. А що, Маріє, чи все у нас готове на весілля?

Марія

Ото! За десять день та щоб всього не наготовить?.. Слава богу, наїдяться, хоч всі нехай зберуться на весілля: і ковбас, і холодцю доволі є! А все останнє можна й після наготовить; не я ж одна готовити тут буду, багато є помічників!.. Коли б наш молодий скоріше вернувся, а то Тетяна частіш, ніж перше, в віконце поглядає!

Бондар

(шуткуючи)

А скучила? Скажи!.. Бачу, що скучаєш!.. Скоро буде: як не сьогодня ввечері, то завтра вранці певно.

Тетяна

Та то Марія так шуткує, а я щаслива, нема чого мені вже сумувать! Хоч правду, тату, вам скажу я, що як Тарас поїхав, пройшло ще десять день, мені ж здається – год минає!.. Другому б я цього і не сказала, а вас я не соромлюсь; так вже привикла вам свою я душу повірять!

Бондар

(цілує її в голову)

Не нарадуюсь на тебе, не надивлюся, така дитина гарна ти!.. Слухай, Маріє!.. Треба б нам завтра заколоть і третього ще кабана, бо як харчів нестане на весілля, то на всю Січ ти осоромиш старого Бондаря.

Марія

Від радощів готові ви порізать все; куди ж його дівать? Повірте вже мені: сто душ ввесь тиждень прохарчуєм!

Бондар

Гляди, бо буду сердиться! Єй-богу! Та от ще що, хоч меду в нас доволі, а й варенухи треба стільки ж, бо запорожці на весіллі не вміють жартувать: я знаю добре по собі…

Марія

І лишенько вже з вами!.. Вам добру чарку меду дать, то ви й готові!..

Бондар

Еге, не знаєш ти, який я був колись!.. По давньому й за других я міркую… Бувало… Е, що тобі казать!

Марія

Бо й правда!.. Що згадувать про те, що вже минуло.

Бондар

А чим же й жить на старість літ, коли не тим, що змолоду в душі осталось. О, як то любо в душі старій носить малюнки молодії!.. Я, як тепер, ще бачу себе на воронім коні з товаришами: і в поході, і з бусурменом в Січі!.. Тарас мій дорогий збудив в моїй душі вояцькії заміри, готов я знову думкою хоч воювать, бо вже не маю сили навспражки з ворогом поміряться. О молодосте-одрадосте, пройшла! Тепер коли б діждаться ще онуків господь благословив, тоді й в дорогу…

Марія

Діждете, як дасть бог!.. А я й забула вам сказать: до вас уранці жид Мордохай чогось приходив.

Бондар

Та знаю я, чого він лазить!.. То ж він купив для Гершка солоної чотири вози риби з тим, щоб перевезти в Кров’янку моїми чумаками. Сьогодня треба б вже везти по договору, і хлопцям я велів, щоб накладали, а вони, бач, пішли кудись, – мабуть, що загуляли!.. Тепер не знаю, що й робить?

Марія

А що ж робить? Ждать прийдеться до ранку!.. Пора ж мені ще й по хазяйству… Ходім поможете хоч ви переточить горілку.

Бондар

От добре, що згадала, я й сам хотів про це тобі сказать!.. Ходім. Та треба подивиться ще, що з рибою зробить…

Марія і Бондар пішли з хату. Темніє.

Ява VIII

Тетяна

(одна)

Важко на душі у мене, як згадаю, що ми поберемося, і Тарас мене покине зараз, коли поїде на війну!.. І любо серцеві, що биться буде він за рідний край. О, як би гарно жить було на світі, коли б вже ворогів у нас не стало!.. Хранив його господь від смерті, як він малим ще був; вернув його знов з бусурменської неволі в рідний край! То і тепер поверне його цілим з війни, щоб не розбить мого молодого щастя! Як чудно: і радісно мені, і туга якась моє оповиває серце!..

Сумно так зробилось, наче що я дороге загубила!.. Чого воно?.. Чи, може, що з Тарасом сталось, чи так вже я за ним скучаю? Серце занило!.. О милий мій!.. Прилинь скоріше! Зірко вечірняя, на своїм промені подай моєму милому від серця вісточку!.. Встрінеш в дорозі де, – шепни йому, щоб прудко їхав, а як ночує де, – нехай приснюсь йому…

Показується Герцель.

Ізнов несе сюди противну ту гадюку. Піду мерщій у хату та богу помолюсь, щоб він послав щасливую дорогу милому.

(Пішла)

Ява IX

Входить Герцель.

Герцель

(до себе)

Утекла! Ха-ха-ха! Тікай, тікай! Ми й там тебе найдемо!.. (До шляхтичів). Нехай же йдуть в корчму і з другими разом ждуть.

Шляхтич

Добре, добре.

Герцель

Та щоб усі були готові, може, прийдеться пустить в діло і шаблі і пістолі.

Шляхтич

Добре, добре!

Герцель

Старого ж, якщо зостанеться у хаті, треба вбить, бо гвалту він наробе, і все на гвалт збіжиться. Так вам тоді трудніше буде себе оборонять, ніж зразу вбить одного!..

Шляхтич

Добре, добре! Я його так проткну, що він і не писне!

Герцель

Тимчасом я попробую старого виманити з хати, то буде далеко краще, а ви позирайте, як тілько вийде, миттю хапайте Тетяну на коней і вихром мчіть до гаю, нехай потім шукають!

Шляхтич

Добре, добре!

(Йде)

Герцель

Покличте сюди Мордохая!

Шляхтич

Добре, добре!

Герцель

Далеко краще буде, коли старий піде з хати!

Входе Мордохай.

Ну що?

Ява X

Мордохай

Наймити вже сплять, як мертві.

Герцель

А старий?

Мордохай

Я ще не вспів сходить до нього.

Герцель

То йди ж мерщій, чого ти мнешся?

Мордохай

Ой пануню, я боюся, щоб після він не догадався, що й я тут винен. Тоді кому скрутиться, а жидові змелеться!..

Герцель

Бидло, патинок! Слухай, я тут зостанусь, і як ти вийдеш з Бондарем – тебе почну я лаять. Тоді побачить він, що між нами немає згоди!.. Ну, йди!.. А там, що буде, мудруй вже сам своєю головою; не можна ж все тобі дощенту розказать.

Мордохай

Щось у мене в колінах ноги згинаються і наче попід шкурою комашня бігає.

Герцель

Я тобі дам комашню! Хоч пропади!.. Пізно вже вертаться: червінці взяв? Іди!..

Мордохай

Віддайте мені решту, може, я сміливіший стану.

Герцель

Я як чесну тебе цим палашем по голові, то ти забудеш страх!..

Мордохай

Ще й Бондаря немає тут, а ви не тілько лаєте, а й бить збираєтесь. (Ідучи в хату Бондаря), Пропали 50 червінців!.. Коли вже палашем лякає, то грошей не віддасть!.. Ой, вей мір!.. Єхидний чоловік!

(Пішов у хату)

Ява XІ

Герцель

(сам)

Щось і мене вже страх обняв… Ану як хто надійде, та не один?.. Чернь зробилася чогось чутка: тілько що шерхне, зараз і голову підійме… Нехай сам Михал справляється тут, а я піду звідціль і буду ждать коней. Коли Михал діло справить, то я покористуюсь, а як його застукають, нехай він своїми боками плате, бо у мене щось мало охоти підставлять голову. Найкраще загрібати жар чужими руками, а дурнів, слава богу, є доволі! Коли ж Михайло руки попече, у мене боліть не буде!

Ява XII

Входить Мордохай і Бондар.

Бондар

Нащо ж ти, чортів сину, їх напоїв? Мабуть, могоричив, щоб більше риби положили?

Мордохай

Єй-богу, ні, вони самі понапивались.

Герцель

Чуєш ти, поганий жид… Чи довго я тебе тут буду ждать?!.

Мордохай

Зараз, зараз, постривайте, пануню!.. Мені ось треба з ними побалакати за рибу.

Герцель

Іди, іродів Іудо, зараз до пана старости і неси гроші, бо я тебе тут так потасую, що з тебе самого риба посиплеться!.. Бач, він з рибою возиться, а я повинен ждать. Пішов!..

(Штовха жида, жид перед ним присіда і зводить до нього руки)

Мордохай

Зараз, зараз! Єй-богу, зараз! (До Бондаря). А як же риба так стоятиме: надворі у розташованих возах і без догляду?.. Піде дощ – замоче, і хто захоче – візьме, скілько йому треба!.. Досить того, що сьогодня не повезли та ще розтаскають!..

Бондар

Ну, годі!.. Нехай ти здохнеш з своїм картанням! Я зараз найду людей і дам їй раду. (Іде).

Герцель

(заміряється на жида)

Ти довго тут возитимешся з рибою, анафема!..

Мордохай

(злякався справді)

Та я ж іду!.. (Одхиляеться, наче його хто хоче вдарить в лице). Та я ж іду!.. Не жартуйте мости-пане, бо ви мене на смерть перелякаєте!..

Герцель

Іди, іди!.. Ще й базіка, шкапина шкура!

Всі виходять. Мордохай іде і озирається, щоб його Герцель не вдарив.

Ява XIII

На кону пусто. Мелодрама піаніссімо. Через яке врем’я челядь виходе з оранди, підходить і. зникає в хаті. Музика переходить в бурю. Остатня челядь стає лавою біля дверей. Все робиться хутко, як по задуманому плану, але не торопко. Через хвилину з хати чуть страшенний жіночий крик, потім вистріл. В оркестрі буря фортіссімо, а вслід за тим виносять Бондарівну, загорнуту в кирею, і хутко несуть через кон. Всі зникають. Музика затиха не зразу.

Мала пауза.

Ява XIV

Входить Денис.

Денис

Що воно за поїзжане проїхали біля мене?.. Буда якась закрита, а кругом верхові: щось чудне – наче весілля!.. Весілля!.. І тут весілля скоро буде у Тетяни!.. О зла фортуно!.. Не можу ждать її весілля, щоб дивиться, як дівчину, котру кохаю, другий веде до шлюбу!.. Зовсім зібрався і чуть світ завтра поїду з товариством в Січ. А все ж не видержав, прийшов хоч попрощаться… О Тетяно! Тетяно!.. Як тяжко іти до тебе в хату з тим, щоб побачить тебе і знов розстаться на ввесь вік! Е, буду козаком, піду і попрощаюсь, як з сестрою!.. Що ж це у них і двері одчинені навстіж, і наче там нема нікого – так тихо!

(Входить у хату)

Ява XV

Виходять Бондар і 1-й і 2-й чоловіки.

Бондар

Цього ніколи не було, щоб так смертельно попилися мої хлопці… Ми хутко приберем і упакуємо вози…

Денис

(вискакує з хати, як несамовитий)

О боже праведний, мов грім мене ударив!..

Бондар

(торопко)

Денисе, що з тобою?

Денис

Марію вбито, і нема Тетяни в хаті.

Бондар

Що?..

(Кидається в хату, за ним 1-й і 2-й чоловіки)

Денис

О, мозок мій перевертається!.. Не знаю я подумать що?! А!.. Стривай!.. Як блискавка все разом освітила!.. Так це я бачив сам, як мимо мене Тетяну повезли… Кохання знайде шлях!.. На коня зараз і в погоню!..

(Хутко пішов)

Бондар

Людоїди!.. Немає сили. Вітру… вітру!.. (Хитається, його піддержують. З великою натугою вдихає в себе глибоко воздух). Коня! Мушкет, шаблю!.. (Грізно). Бондар старий покаже, як він дочку уміє боронить!.. Найду її я під землею!.. Ох!.. (Хапається за груди і проводить рукою по голові). В очах темніє… Води, води! О!..

Один чоловік спішить у хату, другий хоче піддержать старого.

Тетянко!.. Дочко!..

(Пада)

Завіса


Примітки

Подається за виданням: Карпенко-Карий І. Твори у 3-х томах. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1960 р., т. 1, с. 154 – 164.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1999 – 2017 Група «Мисленого древа», автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 17

Модифіковано : 24.10.2017

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.