21.05.1902 р. До Сергія Єфремова

Вельмишановний добродію.

Учора мені казали знайомі, що цензура уже пропустила перший том моїх праць, заборонивши зовсім "Товаришів" та ще щось невеличке. Я вгадував, чи не "Лови"? А сьогодні Ваш лист підкріпив ту недобру звістку про "Товаришів" та ще й здивував тим, що не "Лови" заборонено, а "Дума про Ігореве військо". Це справді більше чим дивно. Хоч би це був переклад з чужородної мови, а то самостійну переробку на нашу мову давнього "Слова о полку Ігоревѣ" заборонено! Якби хто раніше про це сказав, я б тому тричі плюнув у вічі, щоб не брехав. А тепер приходиться вчувати це яко сущу правду і помиритися з такою оказією, бо нічого другого не прирозумієш.

Одно тільки мене в журбу вдає! Ви сподівалися кожний том випустити аркушів в 25, а тепер, коли викинуто "Товаришів" (аркушів на 5) та "Думу" (1 арк[уш]), то чи й набереться книжка аркушів хоч на 20. Що ж це воно за том буде? І чи слід такий дріб’язок випускати у люди, назвавши його першим томом? Про це, одначе, краще Ви погадайте і як рішите – так і буде. Не треба тільки поспішати з виданням. Спочивайте літо самі і других не турбуйте, а там уже з вересня, як пишете мені, і друкуйте, коли хочете.

Питаєте, який мені подобається формат? III т[ом] Левицького мені не подобається: дуже широкий. Краще, мені здавалося б, узяти за формат видання Карпенка-Карого: книжка якраз похватна. Не подобається мені і шрифт III т[ому] Левицького – дуже рябить у віччю. Коли вже не можна такого, як у Карпенка-Карого (дуже великий), то хоч такий, як у І т[омі] Левицького. Мені подобаються літери більше довші, ніж круглі або широкі та ще з якимись ніби завитками.

Про другий том моїх праць повинний подати Вам не добру звістку. Ви самі, добродію, знаєте, що твори, які ми намічали до сього тому, не цілком мої, а й братові. Був брат у мене на великодних святках і запитував, чи слід-то сунутися з цими творами під час тії завірюхи, що піднялася у нас по селах? Це питання ми так і не розрішили тоді, одсунувши його до того часу, як брат звернеться до столиці і понюха, чим там пахне. Недавно одібрав від його звістку: "тхне і геть-то поганим! Сунутися з цим добром у цей час не годиться". От Вам і круть-верть – під черепочком смерть! Облишмо до якого часу з другим томом.

Коли ж схочете другим томом подати мої самостійні драматичні утвори ("Лимерівна", "Перемудрив", "Згуба" і "Спокуса"), то я зашлю Вам рукописі, куди і коли скажете. "Спокусу" я давно вже переписав, та не засилаю до "Київської старини", бо справді вона під програму журналові не підійде: свого життя не має, а тільки свої погляди про чисту та нечисту силу.

Зараніш дякую Вас за засилку "Віків". І т[ом] я маю. Якщо він тільки передрук першого видання, то його можна й не засилати, а прозаїчними дуже цікавлюся. Спасибі вам, як зашлете!

Ви не подаєте в своєму послідньому листові звістки про свою адресу. Через це сей лист посилаю до редакції "Київської старини".

Завжди до Вас прихильний

П. Рудченко.

Примітки

Друкується вперше за автографом (ф. 5, № 299).

…одібрав від його звістку… – йдеться, очевидно, про лист Івана Білика (Рудченка) від 27 (14) квітня 1902 р.

…за засилку «Віків». – «Вік (1798 – 1898)», тт. 1 – 3, К., 1900 – 1902.

Подається за виданням: Панас Мирний (П. Я. Рудченко) Зібрання творів у 7 томах. – К.: Наукова думка, 1971 р., т. 7, с. 488 – 489.