Могила

Яків Щоголев

Чорноморцю… Варениці…

В чистім полі є могила,

Та могила почорніла;

Хрест над нею не стоїть,

Тільки шабелька лежить.

На могилі вітер віє,

Не стихає, віє, віє…

Хто ж заснув тут сиротою,

Під баюрою сирою?

Степ не каже, степ мовчить,

Що в землі сирій лежить.

На могилі вітер віє,

Не стихає, віє, віє.

Вітре-брате! З лугарями

Ти носився над степами:

Хто ж, чи турок – чи козак

Ліг в широкий баєрак?

Тихо вітер промовляє:

«Тута лицар почиває!

Буйно бився він з ордою,

З вражим турком, з татарвою;

Буйно шаблею махав,

Злого ворога рубав, –

Та загнала вража сила

Козака в сиру могилу!..»

Тихо, тихо… сонце сяє,

Сонце сяє та палає;

Смирно, смирно степ лежить,

Всюди, всюди все мовчить…

Тільки вітер буйний віє,

Не стихає, віє, віє…

1841 г. июля 10. Ахтырка

Примітки

Вперше надруковано в літературному збірнику «Молодик», 1843 р., ч. 2, с. 125 – 126. У кінці зазначено дату та місце написання: «1841 г., июля 10, Ахтырка».

Подається за першодруком.

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 322 – 323.