Що нам морок

Микола Хвильовий

Там, де вітер

Лепетень

По підметах спорохнялих,

Коливились

Златовіти –

Йшов новітній день!

Гей! сідаймо всі на релі –

Гайдабурити гайда!…

Морок, смуток? Я веселий –

Молотка дзвінкий удар!

Тіні –

Зникли. Вечер синій

І – кривавий…

Що мені?

Я до цього також звиклий,

Як до мене тьмяні сни.

Уквітчали

Небо зорі…

Зорі списики у простір.

І сьогодні, як і вчора

Морок хмуриться від злости.

А у мене біля серця

Сиза горлиця туркоче,

Серце з ретязя зірветься,

І голубку залоскоче.

Що нам морок, що нам смуток?

Ми йдемо – наперекір.

Ми – весни найперші гуси,

Наші дні – червоний вир.

Примітки

Подається за виданням: Микола Хвильовий. Твори в п’ятьох томах. – Нью-Йорк: Слово, Смолоскип, 1982 р., т. 3, с. 307 – 308.