12
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
І ходив Адам по раю,
Всюди находився
І в шовковії травиці
Спати положився.
Сонце в захід закотилось,
Спить і не блищиться,
І заснуло все навколо –
Адаму не спиться!
Йому душно; йде до річки,
На берег сідає,
Схилив голову на руку
І думу гадає.
І просидів так до ранку,
День зазолотився.
Адам сидить коло річки,
Аж бог появився.
«Що, Адаме, так сумуєш? –
Каже бог до него. –
Чого тобі недостало
Ще до того всего?»
Адам глянув, поклонився
І говорить: «Боже!
Що йно тілько ти содіяв,
Все то мені гоже.
Но я тужу, і сумую,
І в раю журюся:
Я їден тут як той палець,
Де не повернуся».
Примітки
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 28 – 29.