Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

15

Степан Руданський

Варіанти тексту

Піднебеснії чортяки

Бога не бояться

І, як в хмарі господь ходить,

З господом дражняться.

Господь на них і пускає

Громовії стріли;

І стріла їх скрізь находить,

Де б вони не сіли.

Часом мухою чорт стане,

Налетить на кого,

Грім тут чорта забиває

Й чоловіка того.

(Не впевняю, чи то правда,

Но говорять люде,

Кого грім лиш забиває,

Той безгрішний буде).

А як в небі загоряться

Свічі восковії,

Ті чортяки, що на небі,

Світять смолянії.

Тогді ангели там ходять,

Свічі відіймають

І на землю їх з чортами

З неба викидають.

І не раз в ясненьку нічку

Видно, як спадає.

І де впаде – там смолою

Травка запливає.

Примітки

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 31 – 32.