9

Степан Руданський

Пісню ту святую.

І бог каже їм принести

Чашу золотую.

І говорить: «Ви зберіться,

Ангели святії,

І стріпніте над ту чашу

Крила золотії».

І стріпнулись над ту чашу.

Бог їх посилає

На схід сонця в праву руку,

Де роса спадає.

Полетіли слуги божі, –

І їх ясні крила

Роса чиста, як діамант,

В десені покрила.

І до бога прилетіли

З чистою росою,

І іще раз стрепенулись

Над чашею тою.

І зійшов бог з свого трону,

І зачав місити.

Замісив – і чоловіка

З того став ліпити.

Виліпив, зачав стругати.

Дивне боже діло!

І обстружки пригодились

На грішнеє тіло.

І дихнув господь на него, –

Підняв очі свої к богу,

Щиро помолився.

По небеснім краю,

І заводить наостаток

До самого раю.

Примітки

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 25 – 26.