Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

1

Степан Руданський

Варіанти тексту

Був колись-то цар на світі,

Що Давидом звався,

Спав на сріблі, в діамантах,

В золото вбирався.

Палац в него був на диво:

Стеля вся шкляная,

І над стелею ходила

Рибка золотая.

Стіни в перлах-діамантах,

В люстрах вся підлога,

І на милю вкруг палацу

Срібная дорога.

Да і жінка гарна була,

Нічого казати:

Лиш поглянути на нюю,

Гріх не покохати.

Тілько б жити-поживати

Та молитись богу.

Но Давид пішов з розкоші

Не на ту дорогу.

Люди охали, стогнали,

З голоду вмирали,

А Давид, що тілько бачив,

Грабив напропали.

Дівчат гарних й молодиців

Зводив він нінащо.

Через него й його жінка

Пустилась в ледащо.

Стид і сором, віра й правда –

Все то замирало.

Повернулось все в палацах

І пуття не мало.

Примітки

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 55 – 56.