4
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Наступає тиха нічка,
Світять ясні зорі,
І в тумани, як в намітку,
Завинулись гори.
От і місяць із-за моря
Череп підіймає
І на цвинтар під горою
Сумно поглядає.
Було пусто меж гробами,
Вмерці міцно спали,
Лиш купець дивний з Давидом
Через них ступали.
І приходять в середину
Цвинтаря старого,
І зачав купець будити
Каждого вмерлого.
І говорить: «Встаньте, люде!
Встаньте, божі діти!
І мене з царем Давидом
Вірно розсудіте».
І розкрились старі гроби,
Вмерці повставали,
Вмерці встали, в ноги впали
І купцю сказали:
«Боже вічний, боже дивний,
Праведний ти боже!
Хто тебе, правдивий боже,
Осудити може?!
Не тебе нам, але нас ти
Будеш всіх судити,
Як захочеш кості наші
З гробу воскресити».
І пізнав цар, з ким судився,
Богу поклонився,
І відтоді зачав жити,
Мов переродився.
Примітки
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 58 – 59.