18

Степан Руданський

І сидить він під скалою,

І сидить, і плаче.

Аж тут ворон чорнокрилий

Понад морем кряче:

«Ой, літав я кажду нічку

Помежи горами,

Кажду нічку доглядав я

Соломона мами.

Будеш умирати?

Ой, коли ж я над тобою

Сяду балювати?

І літав я надаремне,

І не маю жалю:

Серед тучі, серед грому

Я дождався балю.

Общипав я твоє тіло,

Виссав твої жили, –

Нащо ж серце твоє чорне

Громи розкришили!..»

І літав він понад море,

Просив моря пити:

Тяжко стало після балю

Ворона палити.

І зачав він воду пити,

Пив і не напився

І без духу в синє море

З берега звалився.

А Соломон розважає,

Сльози утирає

І до батька, до Давида,

Весело вертає.

Примітки

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 78 – 79.