5

Степан Руданський

І приходить до покою,

Слугів закликає,

Оглянулась кругом себе,

Стиха промовляє:

«Ой ви, слуги мої, слуги,

Вчиніть мою волю:

Вчиніть волю, щоб не було

Мому серцю болю,

Возьміть сина Соломона,

Одягніть, умийте,

Виведіть його до лісу,

Серед лісу вбийте.

Вбийте й серце принесіте

І мізинний палець.

Най загине з сего світу

Соломон-поганець».

І ведуть убити,

А Соломон вірним слугам

Почав говорити:

«Ой ви, слуги, вірні слуги,

Душі не вбивайте,

Хоть ще місяць до трьох років

Пережити дайте.

Я вам дам мізинний палець;

Ріжте, добрі люди.

З неї серце буде!»

Серце в суки взяли,

І цариці дали.

І не стало Соломона,

І ніхто не знає,

Лиш Давид по нім, нещасний,

З жалю умліває.

Примітки

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 65 – 66.