Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

7

Степан Руданський

Варіанти тексту

І зачали у Рахілі

Діти убивати.

І зачала бідна мати

Тяженько ридати.

І як ріки, сльози ллються,

Серце обкипає;

Бідна мати б’ється в землю,

Б’ється, промовляє:

«Діти мої, квіти мої!

Пташки мої сиві!

За що ж на вас розізлився

Ірод нечестивий?

Діти мої, квіти мої,

Молоде колосся!

Ой, чого ж вам так без часу

Спасти довелося?!

Лучче б я вас, мої діти,

На світ не родила!

Царю, Іроду нечесний,

Вбий тя божа сила!»

Аж тут ангел прилітає

I зачав казати:

«Ой, не бийся так тяженько,

Печальная мати!

Ой, не бийся за синами,

Рід твій не погасне!

І від дочок стане плем’я,

Як ті зорі – ясне!

Ой, не бийся за синами,

Бог їх не покине.

Незабавом Ірод лютий

Злою смертю згине…»

І здихнула ще раз мати,

Сльози утирає.

А в палацах на постелі

Ірод злий конає.

Примітки

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 92 – 93.