9

Степан Руданський

Літа плили-упливали,

На тридцятім року

Іде господь к Іоану,

Дивному пророку.

І приходить к Іордану,

Каже: «Іордане!

Ти затихни, Іордане,

Вийди, Іоане!»

І затихла свята річка,

Хвилями не бродить.

І із пущі, із діброви,

Іоан виходить.

І творець його предвічний

Зове-зазиває:

«Охрести мене, пророче», –

Йому промовляє.

Дивно було Іоану

Господа видати,

Страшно було на владику

Руку підійняти.

Но тра було йому волю

Божу учинити.

І зачав він в Іордані

Господа хрестити.

І розкрилось небо ясне,

Дух святий злітає.

А син неба в тую пору

Вголос промовляє:

«То бог-син мій наймиліший,

Люде, віру майте

І, як богові самому,

Свій поклін давайте!..»

Примітки

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 94 – 95.