11

Степан Руданський

«О, спасибі тобі, брате, –

Пастух обізвався, –

Що ти правду розказати

Не полінувався.

А не знаєш, чи сьогодня

Буде молодиця?»

«Як не буде? та без Гриця

Й вода не святиться».

«Добре ж, брате. Я тут буду

О пізній вечері.

Не забудь лиш відімкнути

Затильнії двері».

Пішов Пастух по сопілку,

Назад повернувся,

Увійшов в затильні двері,

В кутку пригорнувся.

І поглянув кругом себе:

Всюди темно й тихо;

На горі лиш по минутах

Шелепає лихо.

Далі чує тихий голос:

«Годі, серце, спати:

Збирається сильний турок

Москву воювати».

«Не боїться Москва турка, –

Хтось говорить знова, –

Коли турок хоче битись,

То Москва готова».

А Пастух пождав минуту,

Та як стане грати!

Давай усе неживеє,

Як живе, скакати.

Скачуть відра із водою,

Кадка з буряками,

Скачуть лавки і полиці,

Мисник із ложками.

Скаче в сінях стара ступа,

Як жива неначе.

І на горі підійнявся

Соломняник, – скаче.

Верещить піп, репетує,

Кричить молодиця,

Соломняник скаче, скаче

І з гори валиться.

І довго піп джмелів слухав,

Не міг з місця встати.

«Ото було вам, панотче,

Дудки не бажати».

А Пастух пішов в обору,

Вигнав десятину

І погнав її на пашу

На свою долину.

Гусака лиш забув взяти

У отця святого;

Його рано серед хати

Спік отець живого.

Примітки

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 150 – 152.