Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

12

Степан Руданський

Варіанти тексту

І не міг царевич знести

Тяжкої недолі,

І задумав її взяти

Замуж по неволі.

І в півночі, як царівна

Мала спочивати,

Став Мисливий на всі степи

Сіті розкидати.

І розкинув на всі степи,

Поля і могилу,

Ставить силу серед поля,

Сам іде по милу.

Тілько вийшов на могилу –

Мила пробудилась

І сердитими очами

Вколо обдивилась.

Всюди сітка на степові,

Край могили люди.

«Скажи, брате, – запитала, –

Що то з того буде?»

«А що ж буде, моя панно?

Прийшов за сестрою,

Щоб по волі чи неволі,

А була жоною».

«Не буде сестра жоною», –

Відповіла мила;

І на ступень відступилась,

І стріпнула крила.

І, як порох, пішо й конно

Козаки спадають,

І зганяють вражу силу,

Сіті обривають.

І урвала їден волос,

Ставить отамана,

І отаман в чисте поле

Запрошає пана.

І на степу межи житом,

Кийом і могилой

Ізійшовся пан Мисливий

З отаманський силой.

І зійшлися, б’ються, тнуться

І кінця не мають,

Їдні сили полягають,

Другі виступають.

І в Мисливця нова сила

З вуха виступає, –

В Злотокрилої царівни

Із крил вилітає.

І зійшлися, б’ються, тнуться,

Тілько й миру мають,

Як землею сировою

Трупи закривають.

І так бились літо й зиму;

Аж перед святою

Дождалася Злотокрила

На часок покою.

І в столицю полинула,

І там сповідалась,

І днів кілька із столиці

В степи не верталась.

Примітки

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 172 – 173.