3
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Оглянувся Невидимець,
Поминай як звали!
Тілько крила на повітрі
Махами махали.
Полинула голубонька
Десь до полуночі,
І дивилися, дивились
Кримчукові очі.
І дивились, поки любка
В крапку не зменшилась,
Поки й крапка не іщезла,
В небі не розплилась.
«Нехай море висихає,
Камінь розпукає, –
Таки знайду тебе, пташко! –
Кримчук промовляє. –
Полети ти на край світу,
В ледянеє море,
Заховайся межи пущі.
Високії гори.
Не Кримчук я – Невидимець,
Коли за тобою
Я не стопчу кругом світу
Босою ногою.
«О, найду я тую пташку,
Впаду на ї груди,
І чи миром, чи війною,
Моя вона буде».
І насунув невидимку,
Зміряв слід очами
І пішов у степ шукати
Дівчини з крилами.
І блукав він по степові
Від самого рання,
І шукав він голубоньки
Зрання до смеркання.
І вже сонце погасає,
Вечір вечоріє,
Кримчук видить: на степові
Насип зеленіє.
Кругом насипу крутого
Утоптане поле,
Кругом поля все чорнобиль,
Перекотиполе.
І іде він через поле
Да і розважає:
«Коли поле так убито,
Хтось тут жити має.
Може, якраз попаду я
Пташку злотокрилу?»
І проходить через поле,
Лізе на могилу.
Вилізає. Нема пташки.
Нічого діяти!
Може, пташки нема й дома, –
Треба почекати.
І сидить він, і дрімає,
Аж ніч наступає,
Засвітили ясні зорі,
Місяць випливає.
Примітки
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 157 – 159.