Словник казахських слів, які зустрічаються в тексті роману

Зинаїда Тулуб

Ага – буквально – старший брат. Шанобливе звертання до літньої людини.

Агач – дерево.

Айран – кисле молоко.

Айт (іменник) – релігійне свято. Айт (вигук) – візьми, кусай! Так кажуть собакам, щоб заохотити їх кидатися на дичину або на злодія.

Азан – заклик до молитви. Муедзин співає його з балкона мінарета.

Ак – білий.

Аксакал – білобородий, старий дід. У мусульман дозволяли носити бороду з 60 років: хто мав чорну бороду – звався карасакалом, а хто сиву – аксакалом.

Акин – народний співець, поет-імпровізатор.

Аман (вигук) – рятуйте! Змилуйтесь!

Аменгерка – жінка або наречена, яка переходить як спадщина після чоловіка або нареченого до його братів або інших родичів.

Аменгерство – право одержати як спадщину удову або наречену померлого родича.

Апа – мати.

Арал – острів. Арал-Тєниз – (море з островами) – Аральське море.

Аргамак – чистокровний кінь найкращої породи.

Аскер – солдат.

Ата – батько.

Аул – село, а в кочову добу – стійбище кочовиків, що складалося не з будинків або хат, а з юрт (кибиток), які переносилися з місця на місце в міру потреби.

Аулья – святий.

Бай – феодал, багата людина, яка має багато челяді, худоби та різного майна, навіть свої власні озброєні загони охорони або почет.

Байбіше – найстаріша дружина в умовах багатоженства. Байга – перегони, кінські змагання.

Байгуш – жебрак, бідар.

Батир – герой, смілива і дужа людина.

Баримта – грабунок, напад на чужу худобу або на чужий аул.

Баурсаки – булочки або пампушки, смажені на баранячому жирї, Бишбармак – варена баранина.

Бій – старійшина, голова роду.

Верп – легкий запасний якір.

Гюрза – отруйна змія.

Дагліст – важкий становий якір.

Джеломійка – (жолим уй) – літня легка юрта без вогнища.

Джульбарс – тигр.

Жайляу – літнє пасовище в горах.

Жамба – зливок срібла або золота. На тої він встановлювався як мііиєиь.

Жар-жар – обрядова пісня весільного ритуалу.

Жатаки – дуже бідні люди, які кочували, бо не мали худоби. Вони охороняли зимівлі багатих аулів та сіяли просо. За охорону зимівлі баї давали їм трохи харчів та худоби.

Жигіт – нарубок, сміливий вояка.

Жоктау – надгробне голосіння, траурна пісня на честь померлого.

Жут – ожеледь.

Заккят – десятина, податок.

Кавардак – страва з дрібно нарізаного м’яса з підливою.

Каде – весільний подарунок нареченого нареченій.

Каль бопали – слова, якими кличуть ручного орла.

Камча – канчук.

Кара – чорний.

Карлигач – ластівка.

Каскир – вовк.

Кереге – ґратчастий каркас, який становить стіни юрти. На кереге натягають, як чохол, товсту та дуже теплу повсть (кошму).

Кетмень – сапка з круглим, як тарілка, насадженим яїд прямим кутом на держак, важким залізним диском. Край його нагострений. Кетменем розбивають твердий грунт.

Киїт – подарунок, який батьки нареченої роблять нареченому та сватам в день заручин.

Кибла – під час молитви мусульмани мусять стояти обличчям до Мекки. Кибла – знак, який вказує, де Мекка.

Кистау – зимівля, зимове пасовище.

Кобланди – герой казахського епосу «Кобланди-батир»,

Кузеу – осіннє пасовище.

Кулаш – міра довжини, приблизно півтора метра (відстань від пальців правої руки до пальців лівої руки, коли людина витягне руки горизонтально на рівні плечей направо і наліво від себе).

Кумис – хмільний напій з кобилячого або верблюжого молока, заквашений особливою кумисною бактерією та дріжджами.

Кши-апа – молодша мати. Діти старших дружин так-звали молодшу дружину свого батька.

Киз – дівчина.

Кюй – музична п’єса, яка виконувалася на музичному інструменті без слів і без людського голосу. Перед тим як виконати кюй, музикант розповідав зміст кюя.

Малахай – чоловіча шапка з хутра або з повсті.

Манти – великі вареники з бараниною. Варять їх не в воді, а на парі.

Медресе – вища мусульманська духовна школа.

Намазлик – круглий килимок, на якому мусульмани ставали до молитви.

Нукери – почет бая, хана, султана, взагалі поважаної особи.

Саба – бурдюк для кумису.

Салем – привітання.

Саукеле – висока хутряна шапка нареченої, вишивана сріблом і золотом по хутру.

Соїл – старовинна казахська зброя: шабля з дуже довгим, як у списа, держалном.

Суюпши – подарунок за хорошу і важливу новину.

Сункар – сокіл.

Суук Тюбе – (холодна гора) – гора між сучасними Алма-Атою та Фрунзе.

Тамга – герб роду.

Той – триденне урочисте родинне свято з приводу значної події в сім’ї (народження дитини, весілля тощо).

Томага – ковпачок, вишиваний золотом або бісером з жмутком пугачєвого пір’я, який одягали на голову орла-беркута або сокола.

Тундук – отвір для диму та вентиляції в склепінні юрти.

Тугйр – триніжок, підставка, на якій сидить у юрті беркут.

Тюленгути – військовий загін і охорона у хана або багатого бая. Тюленгути переважно були нащадками рабів або наибіднішими членами свого роду.

Уй – будинок, дім.

Фундук – горіх.

Чапан – каптан жіночий і чоловічий з довгими рукавами. Переважно вовняний, іноді шовковий, оксамитовий.

Шангарак – кільцевий отвір в каркасі на склепінні юрти, в якому робили тундук.

Шакпар – зброя, обушок, кістень, тобто товста ломака з потовщенням, на якому іноді набивали залізні гострі шипи.

Шаріат – система мусульманських релігійних законів, які стосуються питань побуту, родинних відносин та моралі.

Шолпи – низки срібних монет або круглих металевих підвісок, іноді гарно різьблених, які дівчата вплітали собі в кінці кіс, щоб вони дзвеніли при русі.

Шинграу – глибокий колодязь.

Ясак – податок, накладений російським самодержавством на казахів.