Про жнива

Володимир Голань
(переклад Світлани Шакули)

Сонце наливало зубрівку без цукру

й записувало це хмільною ручкою

на шкірі женців…

Порив, який говорив без слів

свистом машин, помахом кіс,

наповненим скрипом клуні,

й котився, неначе селянська буря,

буря, що всіх хвилює…

Потім там був кінь,

що наступив на осине гніздо

і був покусаний до смерті.

Примітка перекладача

Не завжди жнива викликають захоплення, як величне видовище, іноді женці нагадують осине гніздо, котре може “покусати до смерті” тих, які не поділяють їх твердих поглядів на суть сільського життя.