Планування та забудова о.Березань

Ольговський С.Я.

У VII–VI ст. до н.е. Березань, як і решта архаїчних поселень Нижнього Побужжя, забудовувалась ґрунтовими землянками або напівземлянками округлої чи чотирикутної форми. На сьогодні на острові відкрито понад 30 таких напівземлянок. В той же час дослідники відзначають на Березані і деяких поселеннях регіону так звані ями-житла, примітивність і невеликі розміри яких не дозволяють говорити про їх належність грекам. В.В. Лапін називає їх господарськими ямами, хоча сам пише про наявність в одній з них печі і припускає, що ця яма використовувалась пастухами або рибалками як тимчасове житло.

У другій половині VI ст. до н.е. з’являються наземні будови іноді із напівпідвальними приміщеннями. Стіни наземних будівель зводились із сирцевої цегли на кам’яних цоколях. З піднесенням наземного будівництва і будівельної техніки забудова поселення стає дуже щільною. На окремих ділянках будівництво велось, ймовірно, за складеним заздалегідь планом із дотриманням загальної орієнтації з півночі на південь. Житлові і громадські споруди були зосереджені, переважно, у північно-східній частині острова.

В V ст. до н.е. площа поселення зменшується і будови розміщують понад північно-західним берегом. Серед найцікавіших будов цього часу можна відзначити рештки храму з апсидою. З літературних та епіграфічних джерел відомо, що в перших століттях нашої ери на острові було збудовано храм Ахілла Понтарха.

На північно-західному березі острова знаходився некрополь. Поховальний обряд колоністів характеризується використанням грецьких і, подекуди, місцевих традицій. Як в Греції, так і у Північному Причорномор’ї ховали померлих у кам’яних ящиках. На Березані, на порівняно невеликій площі, виявлено близько двадцяти таких гробниць і велика кількість кам’яних розвалів, які, наймовірніше, належали таким гробницям. Використовувався на Березані і обряд кремації. Прикладом може слугувати дитяче поховання, відкрите у 1960 р. Прах поміщався на трамбованому і обпаленому майданчику, обкладеному зверху морською галькою і помазаному глиною. Поховальний інвентар складався з уламків іонійських кіликів і ліпних посудин, пряслиця, монети-стрілки, двох пастових намистин, шматочка сірки та камінчика антропоморфної форми.

Велику групу становлять поховання із скорченими кістяками, які більшість дослідників вважає похованнями представників місцевого населення, оскільки в Греції такий обряд не зустрічається пізніше IX–VIII ст. до н.е.

В некрополі Березані відкрито понад 150 дитячих поховань в посудинах, переважно в амфорах. Лише в десяти випадках для поховань використовувались урни, виготовлені спеціально для цієї мети. Одне поховання містило кістяк дитини, обгорнутий товстим шаром морської трави, а в деяких похованнях фіксуються сліди бальзамування. З дитячих поховань цікава одна могила, із обшитими дошками стінами і дерев’яним перекриттям, в якій знаходився кістяк із підігнутими ногами і дві амфори із відбитими денцями, з’єднані в місцях відбою. В них знаходився череп і декілька кісточок дитини. Наймовірніше, це поховання матері з дитиною.

Березанський некрополь дає приклади колективних поховань. Одне з них містило 7 амфор, які стояли півколом, а під ними лежали 6 кістяків. Але це не означає, що всі померлі були поховані одночасно. Поховання могли належати групі людей, об’єднаних родинними зв’язками і похованих у різній час.