Царська рожа
Юрій Федькович
Не знаю, ох милий мій Боже,
Чого мя так голов болить!
А все та цісарска та рожа
Мені ся на думці снуєть!
Уповень як золото ясний
Розсипав садами посвіт,
А стрільчик як місяць прекрасний
В садах тих на варті стоїть.
На варті – ох милий мій Боже!
На стойці стрільчик стояв
Оперед прекраснойов рожев.
І руки на грудех він склав.
А рожа до него ся клонить…
А місяць сіяє посвіт…
Раз вийде з-за хмари, раз вгоне,
А рожа все клонить свій цвіт!
І в стрільчика серденько крає…
Утер собі сльози як кров…
«Ох роже, ти роже царская,
Що робиш, роже, зо мнов!»
А рожа вгинає все віти…
«О стрільче мій, стрільче, не в’янь!
Бо я тя любила на світі…
Утри мені з росий ти скрань!»
І стрільчик до рожі схилився…
І рожа ‘му впала на грудь…
Він плакав, та все лиш дивився…
«О роже, здорова ми будь!»
З-за гаю пресвітле вставало,
Неначе з рожевих ся ткань…
Садами стойки ся міняли,
Сіяла цісарская брань…
А там – ох, ти милий мій Боже!
А там молод стрільчик лежить,
Неначе уснув се під рожев,
І вчахнену рожу держить…
Держить ю кровавов рукою,
Притис на кровавую грудь…
Ох, роже царская ти моя,
На віки здорова ми будь!…
Примітки
Друк. Дѣло, 1886, ч. 110. Тема та сама, що в першій часті «Двох пісень рожевих».
Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 455 – 456.