Сокілска княгиня

Юрій Федькович

Не знаю, о браття, чом нині

Такий обгортає мя сум…

А то та Сокілска княгиня

В одно се не сходить ми з дум.

І сонце за Діл вже сідає,

І мракнуть всі гори вже сном,

Лиш той ще Сокілский сіяє,

Як з золота кутий шелом.

А долом жасний та глубокий

Той Черемуш дикий гутить,

Як сокіл, як той бистроокий,

Що совма на лови летить.

А ‘д горі княгиня прекрасна

Як з маймуру кута стоїть,

І коси як золото ясні

Пустила вітрам на роспліт.

А долом хороший керманич

Кидровов дарабов летить…

О, вже ж бо пора ‘му на наніч,

О, вже ж бо пора ‘му прибить.

А тая ж княгиня там ‘д горі

Почала косу чесать,

А чешучи косу, як море,

Чудесних пісень співать.

А той там керманич в долині

Забув за дарабу й за світ;

В одно ся лиш дивить ‘д княгині,

Що там на Cокілскім стоїть.

А Черемуш, братя, глубокий,

А Черемуш дикий як біс!…

А Черемуш, братя, по скоках

Розбиту дарабу поніс.

Примітки

Друк. Зоря, 1886, стор. 282 з деякими дрібнили відмінами, які ми справили по автоґрафу, не зазначуючи їх у нотах. Лишаємо зовсім без уваги той текст, що був поміщений у Зорі 1888, ч. 2 під заголовком Льореляй Гайного, перевід. Се не що, тілько наш текст, але переданий з пам’яті, з пропусками і самовільними змінами, що псують розмір вірша. Тема взята з баляди Гайне «».

Сокілский – велика скала над Черемшев, недалеко Кутів. Прим. Ю. Федьковича.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 458 – 459.