До читача
Софія Малильо
Читачу любий! Я до Тебе йшла
крізь нашого буття важкі змагання.
Ні всенародний біль, ні самокатування
в душі моїй не породили зла.
Існують істини і вічні, і прості:
зла не бажай зловмисникам-сусідам,
не тішся їхнім негараздам-бідам,
бо порятунок всіх – в добрі і доброті.
І не дивуйсь, Читачу любий мій,
що в строфах у моїх багато нарікання.
Гірка в нас доля, – і вчорашня, й давня:
за виживання ненастанний бій.
І нині з лихами триває бій!
Але не все погано в нашім домі!
Прийдешності шляхи нам невідомі,
та душі наші сповнені надій.
Не все, не все і добре в домі в нас,
та підростає здібна наша зміна!
Ми смертні, та безсмертна Україна,
і свідчення тому – Історія і Час!
1/ІХ.2000.
Я так за словом затужила
Попередній вірш | Перелік віршів | Наступний вірш
Надія
Попередній | Перелік віршів | Наступний
|
