История Киева, 1982

По изданию: История Киева : в 3 тт., 4 кн. – К. : Наукова думка, 1982 г., т. 1 = 407 с.; 1983 г., т. 2 = 463 с.; 1985 г., т. 3, ч. 1 – 494 с.; 1986 г., т. 4 – 439 с.

Оце остання історія Києва, написана наприкінці московської окупації України. В ній ви вже не побачите фотографій Микити Хрущова, які були в одноіменній книзі 1963 року видання. В 1964 році Хрущова скинули з усіх посад, визнали ворогом народу (волюнтаристом), викреслили з історії і забули.

Видання 1982 – 1986 рр. писалось в інших історичних умовах, що відбилось і в періодизації. За новим поглядом, все, що відбувалось до 1964 року включно – все це була передісторія, а справжня історія розпочалась в 1965 році, коли в Москві генеральним секретарем було призначено Л. І. Брежнева – майбутнього Маршала Радянського Союзу, майбутнього подвійного кавалера ордену «Победа», майбутнього чотириразового Героя Радянського Союзу.

Отже, друга частина 3-го тому планувалась як панегірик маршалу Брежнєву, та на біду проектувальників цього видання, Брежнєв помер у тому ж 1982 році, коли вийшов перший том, і невдовзі його було визнано ворогом народу (діячем застою), викреслено з історії і забуто.

Тим-то в цьому томі читач не побачить не те що імені Брежнєва, а й взагалі ніяких імен. Спокійніше так, а то мало кого ще у Москві визнають ворогом народу, – навіщо авторам такі клопоти?

З часу завершення цієї книги минуло безмаль 40 років, але нової історії Києва за цей час так і не було написано. Ніяк не можуть визначитись наші історики, у який бік вітер дме і кого треба прославляти, а кого – лаяти чи замовчувати.

Номери сторінок проставлені на стику сторінок: [с. 279 / 280] – закінчується с. 279 і далі йде с. 280.

М. Ж., 5 січня 2025 р.