19
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Сонце встало, засіяло.
Єва пробудилась,
Пішла, стала над рікою,
Як годиться, вмилась.
Вмилась, перейшла місточок,
Вийшла на дорогу
І ходила меж садами,
І молилась богу.
І поглянула наліво,
Де вогонь палився:
Цілий сад там в золотії
Яблучка облився.
Стала думати-гадати,
Як би їх достати, –
Коли слухає: до неї
Хтось почав казати:
«Не журися, молодице!
Хто устане зрання,
Тому з саду можна дати
Яблук на снідання!»
І до неї пара яблук
Золотих скотилась.
Єва взяла, скуштувала –
Ніби похмелилась.
Тут і муж десь показався,
З нею поділився.
Розжували і ковтають,
Аж бог появився.
Ніщо діяти! ковтати!
Єві теє вдалось.
А Адаму в самім горлі
Яблуко осталось.
І про теє, що осталось,
Люде добре знають,
Бо всі мають знак на горлі,
Лиш жінки не мають.
Примітки
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 35 – 36.