22

Степан Руданський

Кілька літ прожили,

Позабули свої жалі,

Землю полюбили.

А тим часом дав бог діти.

Сини хліб збирали,

Дочки вдома коло мами

Шили, вишивали.

Тілько жити, поживати

Та богу молитись.

Аж тут раптом на Адама

Тра біді звалитись!

Була осінь, і зачали

Дощики спадати,

Сіно забирати.

І зачали меж собою

Очередуватись;

Кому сіно подавати,

А кому остатись.

І сварилися, і бились,

Далі вила взяли

І в півночі помеж очі

Вилами совали.

І брат брата взяв на вила…

Ллється кров рікою!

І господь підняв їх в небо

Правою рукою.

І місяцем стали браття,

І пішли по небу,

І ще досі в небі світять

Людям на потребу.

І тепер на місяць гляньте:

(Дивна божа сила!)

На нім видно, як два брата

Взялися на вила.

Примітки

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 38 – 39.