Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

23

Степан Руданський

Варіанти тексту

Гірко було для Адама,

Що сини пропали.

І довгенько Адам з Євой

Плакали, ридали.

І ридали, й перестали:

Тра було забути,

Бо вмерлого, як-то кажуть,

З гробу не вернути.

І забули свої жалі,

І весело жили,

Працювали, їли, пили,

Господа хвалили.

І розжився наш прапрадід,

Вмирати байдуже,

І говорить: «Не умру я,

Бо я сильний дуже!»

А бог з неба йому каже:

«Сину, не хвалися!

Хоч ти сильний, а зі смерті

Ти даремне кпишся.

Надійде година злая;

Руки заболіють,

Голова вся розійдеться,

Ноги обімліють.

Пожовтіють твої кості,

Помертвіють жили,

І тогді ти, як дитина,

Будеш край могили».

Трудно було віру дати:

Сила бушувала.

Но от раптом годинонька

Чорная настала.

Примітки

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 39 – 40.