25
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
А синок пішов Адамів,
Куди вели очі,
І приходить на край світу
Близько полуночі,
І зливалось ясне небо
З темною земльою,
А за небом спочивало
Сонце над водою.
І говорить він до сонця:
«Сонце, боже сонце!
Покажи ти мені, сонце,
До раю віконце!»
Показало йому сонце
То віконце скраю,
І проліз синок Адамів,
І пішов до раю.
І приходить він до раю:
Брами під замками,
Коло брами херувими
З гострими мечами.
І говорить син Адамів:
«Ангели святії!
Поступіться, відімкніте
Брами віковії.
І що-небудь з раю дайте:
Батько умирає!»
А їден із херувимів
Йому одвічає:
«Раді б ми, Адамів сину,
Брами відчинити,
Да ключі не в нас, а в бога –
Нічого чинити.
Їднаково для Адама:
А віддам, що маю!..» –
І дав прут, що бог Адама
Виганяв із раю.
Примітки
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 41 – 42.