10
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Потонули, які були,
Самі вищі гори.
Наступила ніч темненька,
Показались зорі.
І кровавий місяць сходить,
Сумно поглядає,
Як той батько нещасливий,
Що синів ховає.
І, як гріб, стояло море,
Хвилі не збивало
І, як камінь надмогильний.
Корабель тримало.
А в повітрі птахи вились,
Вились, утопали,
Но до корабля святого
Приступу не мали.
От і птаха-носорожець
В морі показався,
І ріг його серед моря,
Як віха, піднявся.
І проглянули то птахи, –
Звились, полетіли
І на ріг той віддихнути
Раптом всі і сіли.
І впірнув він головою –
Птиці позлітали.
Тілько вигулькнув наверха –
Птахи знов сідали!
І сідали, і злітали,
Поки не втопили.
Так завсігди тим буває,
Хто гордиться з сили.
Примітки
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 51 – 52.