11

Степан Руданський

І кінчилась кара божа.

Риба підступає

І на собі цілу землю

Знову підіймає.

Вода сплила; Ной остався,

Вийшов, подивився

І заплакав над землею,

І молився, собі жичив

Лучче умирати,

Ніж такую страшну кару

Другий раз видати.

І на теє господь з неба

Дощик посилає;

Дощик сипле, – а до Ноя

Господь промовляє:

«Не затоплю більше світу,

Ною! не журися.

Годі землю оглядати,

В небо подивися!»

І поглянув Ной на небо:

То дав господь ознак вічний,

Щоби знали люде,

Що такої в світі кари

Другої не буде.

Глянув Ной – розвеселився,

Більше не журився

І щасливо жив з сім’єю,

Й господу молився.

Примітки

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 52 – 53.