2

Степан Руданський

І збудили гріхи в небі

Господа святого,

І поглянув господь сильний

З неба високого.

І поглянув – і задумав

Цілий світ згубити,

Тілько Ной зачав безгрішний

Господа молити:

«Не губи їх, сильний боже,

Може, обратяться:

Нехай тілько перед ними

Чуда появляться!»

І послухав господь Ноя:

Кару відкладає

І на небі ясне сонце

Кров’ю обливає.

І в полудень ясне небо

Страшно потемніло,

І, як шибка серед неба,

Сонце червоніло;

І стемніла земля ціла,

Стала, як могила,

І стадами меж хатами

Звірина бродила.

І говорить Ной правдивий:

«Кайтесь, сильні люде!

Сонце гасне, звірі бродять, –

Кінець світу буде!»

Того не вважають:

П’ють, гуляють, розбивають,

Бога прогнівляють.

Примітки

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 44 – 45.