Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

3

Степан Руданський

Варіанти тексту

І от знов бог на їх кару

Руку підіймає,

І Ной знов за нечестивих

Господа благає.

І послухав господь Ноя:

Сонце обмиває,

Сонце стало серед неба,

Гріє і сіяє.

Стало тихо. Меж хатами

Звірина не вила.

Лиш з неділею святою

П’ятниця ходила.

І ходила, й говорила

П’ятниця святая:

«Кайтесь, люде! наступає

Годинонька злая.

Кайтесь, люде, перед богом,

Посту не ламайте.

Поломили мої кості,

Хоть спочити дайте».

Жаль дивитись на ню було:

Як комар, сухая;

Кажда кістка не цілая.

Лиш душа живая.

А за нею і неділя

Чуть лиш, що ходила,

І на нії по всім тілі

Рана рану вкрила.

І просила, і молила,

Щоби жалість мали:

Щоби в свято не робили,

Тіла не рубали.

Но на рани і на сльози

Грішні не вважають:

Святу п’ятницю ламають,

Святенько рубають.

Примітки

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 45 – 46.