Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

4

Степан Руданський

Варіанти тексту

І задумався бог сильний,

Став думу гадати,

Яку кару грішним людям

За гріхи їх дати.

І придумав на всім хлібі

Колос стеребити

І всіх грішних нечестивих

Голодом зморити.

Тогді жито і пшениця

Не такі бували:

Всю стеблину аж донизу

Зерна обливали.

І зійшов господь із неба,

Зшморгує колосся,

Аж, на щастя, в полі бути

Ною довелося.

Ухватив він каждий колос

На верху рукою

І говорить: «Ще раз, боже,

Молюсь пред тобою.

Ми не варті твого хліба,

Ми то добре знаєм,

Но, як схочеш, і без того

Всі ми повмираєм.

А не буде нас на світі,

Все же будуть люде –

Нехай колос на стеблині

Хоть на жменю буде!»

І послухав господь Ноя,

Колос оставляє,

Но рід грішний, нечестивий

Й того не вважає.

Примітки

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 46 – 47.