15
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
І Давид думу гадає:
«Гостей в мене много,
Но нема ще межи ними
Соломона мого.
Де ж ти, сину Соломоне?
Де ж ти так довгенько?», –
І поглянув кругом себе,
І здихнув тяженько.
І прийшла сама цариця
З панею їдною,
Царя взяли попід руки,
Повели з собою.
Тут в минуті, ніби з неба,
Соломон напався:
«Чом не їсте, добрі люде?» –
Живо запитався.
«Чи ж не видиш, яка ложка? –
Стали бормотати, –
Возьмеш страви, – очі видять,
Губі не дістати!»
А він живо людям каже:
«Ціхо! угамуйтесь!
Ложки – в руки! і, як діти,
Через стіл годуйтесь!»
«О, спасибі тобі, хлопче!» –
Люде закричали,
Ложки в руки і на чудо
Балювати стали.
Давид входить, догадався,
Сина скрізь шукає.
А син, бог лиш тілько знає,
Де вже опирає!
Примітки
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 75 – 76.