Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

21

Степан Руданський

Варіанти тексту

Якось живо після балю

Цар Давид скончався,

І Соломон сів на троні,

І коронувався.

Сів на троні й зачинає

Думоньку гадати:

Як би небо розгадати,

Море згрунтувати.

Соломону треба було

Тілько захотіти.

Захотів лиш, – і на крузі

В небо став летіти.

І летів він, і чи довго –

Бог то святий знає.

Наостаток аж під самі

Хмари підлітає.

В хмарах густо, круг оперся.

Нічого діяти!

І зачав він помаленьку

Хмари розгортати.

Розгортає чорні хмари,

Круг свій підіймає,

Аж по самій середині

Голуба стрічає.

«Здоров, мудрий Соломоне!

Де ж ти так спішишся?

Не ізміряєш ти неба,

Даром не трудися.

Може, ще як ти на милю

Хмарою проб’єшся.

Но як дальше йти захочеш,

Там і останешся.

Повертайся ж ти додому

Та пантруй усюди:

Під тобою синє поле

І п’ятно лиш буде.

І п’ятно – то земля наша,

Синє поле – море!..»

І вернувся він із неба,

Мале йому горе.

Примітки

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 81 – 82.