Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

22

Степан Руданський

Варіанти тексту

«Га, не міряв же я неба, –

Став він промовляти, –

Ану, стану ланцюгами

Море грунтувати!»

Ізробив він шкляну хату,

Ланцюги чіпляє

І із нею кораблями

В море виїжджає.

І на самій середині

Увійшов до хати,

І казав себе помалу

В море опускати.

І от в море щораз глибше

Соломон спускався,

І що море в собі має –

Все то роздивлявся.

Опускався… ба вже й мало

Ланцюга бог має,

Аж тут рак до него лізе

І його вітає:

«Здоров, царю Соломоне!

З моря підіймайся:

Дно побачити морськеє

Ти не сподівайся.

Двадцять літ жию я в морі

І донизу йду я,

Но дна моря не дістати,

Поки не умру я.

Може, ти і дна достанеш,

Як ланцюг урветься.

Но вже світу повидати

Більше не прийдеться!»

І не зміряв він і моря,

Як не зміряв неба,

І пізнав він, що тих річів

Міряти не треба.

Примітки

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 82 – 83.