24
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Де стоїть гора безсмертна –
Колись люде знали,
Лиш тепер – нещастя наше –
Всі позабували.
На горі тій жили люде
І не умирали.
Били камінь під горою,
Хмари будували.
І явився до них господь,
Каже все лишити
І, як тілько можна скоро,
Домовину збити.
Каже збити домовину
Да і гріб копати:
«Скоро син сюда Давидів
Прийде умирати!»
І пішли всі, дошки пилять.
Тешуть і рубають.
Незабавом під скалою
Й яму начинають.
Аж приходить син Давидів,
Сумно поглядає:
«Що то, люде, з того буде?» –
Він людей питає.
«Єсть на світі цар премудрий, –
Став їден казати. –
Він зоветься Соломоном
І іде вмирати.
І ми робим домовину,
Да і гріб копаєм.
А який він, коли прийде, –
Ми й самі не знаєм!»
Примітки
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 84 – 85.