25

Степан Руданський

От тобі й гора безсмертна!

Думав вічне жити,

Аж приходиться на нії

Голову зложити.

Що ж робити? Як зложити,

Не буду втікати!

Мудрий вміє в світі жити,

Вміє і вмирати.

«А чи маєте ви міру?» –

Соломон питає.

«А бог її святий має», –

Хтось відповідає.

«Соломон із мене ростом, –

Беріть з мене міру!»

І узяли з него міру

На чистую віру.

Зняли міру і по нії

Домовину збили,

А по тії домовині

Й яму припустили.

Припустили і скінчили.

«Почекайте, люде!

Ану, ваша домовина

Чи до міри буде?»

«Ану, справді! – кажуть люде, –

Ляж у домовину.

Чи якраз вона пристане

Давидову сину?»

І пристала домовина,

Ніби вона сама.

«Ану, в яму опустіте:

Чи пристане яма?»

Опустили його в яму:

«Ну, спасибі, люде.

Засипайте Соломона,

Другого не буде!»

Примітки

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 85 – 86.