16
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Розляглися скрізь тумани,
Закотилось сонце!
І приходить в село господь
Під їдно віконце.
І поглянув господь в хату.
В хаті – як годиться.
Не димить убога скалка,
Каганець блищиться.
Сам хазяїн кінець стола
Сидить в кармазині,
А сусід стоїть, бідняка,
В сірії свитині.
Бідний плаче і ридає,
Багач ні словечка.
Межи ними, як той каже,
Була суперечка.
І убогий, і багатий
Поле разом мали.
Разом вони обробляли,
Житом засівали.
І на щастя біднякові
Жито уродило,
А багатому все поле
Куколем заплило.
І відрікся багач поля, –
Боже, твоя воля! –
Да і каже: «Котре гарне,
То те моє поле…»
І зачалась межи ними
З того суперечка.
Бідний просить, бідний молить,
Багач – ні словечка.
Наостаток ніби зм’якнув
І бідному каже:
«Завтра нас сам бог розсудить
І поля покаже!»
Примітки
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 101 – 102.