25
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Ба ще й друге в світі чудо
В вечір сей буває –
Вся худоба меж собою
В північ розмовляє.
Лиш послухати їх мову
Хто цікавість має,
Незабавом після того
Нагле умирає.
Був їден колись цікавий
Мову тую знати;
І приходить під обору,
І став вартувати.
І от віл їден піднявся,
Тяженько здихає:
«Чого, брате, так здихаєш?» –
Другий віл питає.
«Як же ж мені не здихати, –
Каже той до того. –
Завтра в яму повеземо
Господаря свого».
І почув він – душа стала
Лиш на волосочку.
Біжить в хату: «Жінко, жінко!
Дай білу сорочку!»
Вмився, вбрався, як до смерті,
Богу помолився
І ще до світа, до рання,
В труні опинився.
Плаче жінка, діти плачуть,
Полежав він добу,
І ті самі воли везли
Його тіло к гробу.
Примітки
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 109 – 110.