3
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Прийшли брати у столицю,
Палац відпитали
І приходять до покою,
Край порога стали.
А в покою сам Причепа
На високім троні,
Кучерявий хміль повився
На його короні.
Коло него, ступнем нижче,
Сидять сенатори,
А за ними їднорали,
Пани й асесори.
За панами осавули,
Як свічки, стояли,
А за ними прості люди
Мовчки уклякали.
У царя на відер двоє
Чаша брильянтова,
І на чаші стоїть надпись:
«Тут правда царьова».
І цар нею вино тягне,
Відром – сенатори,
Півведерком – їднорали,
Оком – асесори.
Пани пили із півока,
З кварти – осавули,
Прості люди то з бляшанки,
То з бичка тягнули.
Наоколо часовії
Стіни підпирали
І, як ружжа, довгошиї
Бутельки тримали.
Підступили, поклонились
Діти Канчукові:
«Розсуди нас! – говорили
П’яному царьові. –
Розсуди по правді божій,
А не чоловічій:
Нам осталось після батька
Три чудесних річі.
І першая із тих річів –
Канчукова кримка,
І та кримка не простая, –
Кримка-невидимка.
Друга річ – нагай ремінний,
Тілько-но сказати:
«Погуляй на кім, нагаю!» –
То й зачне гуляти.
А з казана, щоби їли
Всі на світі люди –
Кілько страви ізварити,
Тілько в нім і буде.
От таке-то, ясний царю!
Ми й самі не знаєм,
Як ті річі меж собою
Поділити маєм.
Чи три річі взяти разом
Судиш ти їдному?
Чи каждому їдну взяти?
І котру якому?»
Примітки
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 137 – 138.