6
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Ще травою не покрились
Чорнії могили,
Іще крові на степові
Дощі не відмили,
Ще царівна й після сего
Балю не проспалась, –
А для неї уже друга
Учта готувалась.
Біда нігди к чоловіку
Їдна не приходить,
А все кілька на підмогу
З собою приводить.
Лиш заким-то на степові
Учта тая буде,
За царевича Мисливця
Спогадайте, люде.
На опівніч від заходу
Єсть ліси дрімучі,
Їх границя – гори й море.
Болота і кручі.
І ті гори – на полудні,
Болота – з восходу,
Бурштин-море – з опівночі,
Кручі – від заходу.
Не садила ліси тії
Рука чоловіка:
Тії пущі, знать, стояли
Від початку віка.
І в тих пущах ісплелися
Берест і кленина,
Граб, і ограб, і крушина,
Вільха, і ліщина.
Ісплелися і обнялись
Браття молодії,
А під ними догнивають
Їх батьки старії.
Догнивають, ніби трупи,
Кора порохніє,
І, як кості, недогниле
Дерево жовтіє.
І, як тіло умерлого,
Кора відпадає,
І по нії гробак лазить,
Покорму шукає.
І їдні вже ізогнили,
Другі догнивають,
А їднолітки живії
Віка доживають.
То ще дуби, старі липи
На ногах держаться;
Но і тії незабаром
Трупами зваляться.
І в тих пущах від потопу
Люде не ходили,
Там літали тілько птахи
Та звірі бродили.
Примітки
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 162 – 164.