Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

9

Степан Руданський

Варіанти тексту

І по царству Соловея

Всюди тихо було.

І на пущі, й на степові

Ніби сном заснуло.

Сам Причепа запиває,

Спить, не просипає,

Аж тут дудка десь здалека

Грати зачинає.

І ту дудку на могилі

Чує Злотокрила,

І з години на годину

Виростають крила.

І Мисливий серед муру

Тую дудку чує,

І зв’язані свої руки

Пробує, моцює.

І кінь його серед льоху

Дудку зачуває,

І – що пісні – копитами

Браму розбиває.

Чує дудку і Причепа

І не раз жахнеться,

І із чаші золотої

П’ється і не п’ється.

Чи то дудка золотая

Щось лихе віщує?

Чи то так його сумління

Мучить і мордує?

І так йому тяжко, тяжко!

І так нудно, нудно!

Тяжеліють руки й груди,

І дихати трудно.

А тут дудка грає, грає,

Ніби вимовляє:

«Стережися, злий Причепо:

Господь покарає».

Ляже в постіль спочивати, –

Спиться і не спиться:

Йому дудка золотая,

Ніби кара, сниться.

Сяде їсти – і не їсться,

Пити – і не п’ється:

Якась туга коло серця,

Як гадюка, в’ється.

І всі двері зачиняє,

Вуха затикає,

А сопілка грає, грає,

Ніби вимовляє:

«Кайся живо ти, Причепо,

Тілом і душою:

Піднялась рука господня –

Кара над тобою».

І ша!.. тихо всюди стало,

В цілім царстві тихо;

Но страшніше воно було,

Ніж самеє лихо.

Примітки

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 187 – 188.