Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

10

Степан Руданський

Варіанти тексту

І остатню співак думу

Грати зачинає,

І дрижить земля від неї,

Камінь розпукає.

І двадцята коло льоху

Брама затріщала,

Враз із крюками, гаками

Хрьопнула, упала.

І затрясся стовп камінний,

Набік похилився,

І вершок його зламався,

Покотом звалився.

І далеко на степові

Затряслась могила,

І у сонної царівни

Засвербіли крила.

І царівна пробудилась,

Все припом’янула

І на вдяку до Причепи

Льотом полинула.

А там уже і Мисливий

Конем своїм грає

І сто тисяч своїх слугів

З вуха випускає.

І царівна свої крила

Раптом потрясає, –

Сорок тисяч свого війська

Із крил висипає.

«Виступай, негідний враже,

В чисте поле битись!

Не будемо ми з тобою

До смерті миритись!»

І Причепа у столиці

Слуг своїх збирає

І, чи радий, чи нерадий –

В поле виступає.

І обняло його силу

Дві великих сили,

І Причепине все військо

До ночі побили.

А самого неубитим

У полон узяли,

І сиділи, і гадали,

Кару вимишляли.

Аж іде Пастух-царевич

І став розважати:

«Не годиться нам брат брата

За гріхи карати.

Всі ми винні перед батьком,

Зле усі ми жили,

А ходім на суд і правду

В степи до могили.

Нехай батько знов явиться,

Очі нам розв’яже,

І розсудить, і научить,

І всю правду скаже».

Примітки

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 189 – 190.