Дія четверта. На дворищі
Михайло Старицький
Дворище Цибулі. На першім плані справа і зліва по хліву, дверцями до зрителів; на третім плані справа – хата, зліва – комора; між ними вздовж кону тини з воротами; далі за воротами ярмарочний плац і село. Світає.
Вихід І
Хівря і Афанасій Іванович прив’язані до слупів у хліві.
Афанасій Іванович
(стогне).
Ой! Ой! Підступило! Живіт… живіт мій вічний! Ох, і курятина, і пироги, і ковбаси – все пропаде марно…
Хівря
Ой, світає вже! Як здибають тут з вами, пропала я: чоловік, кум, увесь ярмарок! Ви ж учені, то хоч би молитви які читали, то, може, воно одпустить! Ой лелечко, ой матінко!
Афанасій Іванович
Мно… вло… дло… тло… зло… Бийся в вікно скло! Рци… слово… он… товчи макогон! Бийся сокира з обухом – нечистій силі со духом! Щоб вона в пеклі сиділа, бо до нас нема діла, щоб щезли їхні події, як гаснуть зорі блідії… Згинь, сатано, к Вельзевулу, бо Середа піднесе тобі дулю!.. Згинь! Цур тобі й пек!
(Борикається, щоб розв’язатись).
Не бере!
Чути з ярмарку: «Решетилівського шапка!», «По сластьоне, по сластьоне!», «Покажи курку?», «Що хоцешь!?», «Дурна!», «Тпру!», «Куди ідеш?»
Хівря
Ох, уже прокинувся ярмарок! Читайте далі голосніш: мені вже нечиста сила одну ногу пустила.
(Борсається).
Афанасій Іванович
(почина виспівувати).
Ох, коли б возможно на аер літати;
Вільно, з високостей землю обзирати!
Но не можно, невозможно, о-пас-но!
По тобі, Хавросю, серцем ізниваю
І тебе обняти зв’язаний бажаю…
Но не можно, невозможно, на-прас-но!
Ох, коли б як можна позбутися муки,
З грубої вірьовки слобонити руки…
Но не можно, невозможно, у-жас-но!
Вихід ІІ
Хівря, Афанасій Іванович, Хотина, а потім парубки і дівчата.
Хотина
(ввіходить у ворота, ламаючи руки).
Господи! Що ж мені в світі божому робити? Тікай тепер хоч світ за очі од тієї відьми, бо кажуть люде, що чорти й батька вхопили!
Хівря
От гаразд, як так сталося!
Афанасій Іванович
Било би найоптиміссіме… а тепер «квоускве тандем Катіліна абутере пацієнція ностра»?
Хівря
По гріхах усе…
Афанасій Іванович
Та єгда би хоч тако, а то… о, ме мізере!
Хотина
(схилившись на тин, голосить).
Та коли б мені воля,
Та коли б мені доля, –
То я б не журилась,
А все б веселилась!
Афанасій Іванович
Сладосно співа віргіна.
Хівря
А ви вже й на неї закинули оком?
Афанасій Іванович
І на думку не йде при такой позиції…
Хотина
Ой сама ж я в неволі,
Як билинка у полі, –
Вітер коливає,
Поки не зламає!
Xiвря
От, голосить почала! Ще люде збіжаться!
Афанасій Іванович
Ой лихо! Віргіне, таце!
Хотина
Ой піду ж я до гаю –
Свою тугу розмаю:
Чи в глибокій річці,
Чи на тонкій гілці…
Надходять за воротами дівчата, а за ними і парубки.
1-а дівчина
Гля, то Черевикова дочка голосить.
2-а дівчина
Вона, вона! Ходімте розважимо її!
Стась
То вона за Паньком так.
1-й парубок
Ой, ой! Заміж ото хочеться: ану, утнім їй весільної!
Парубки і дівчата обступають Хотину.
Хівря
Зібрала-таки юрбу! Пропащі!
Афанасій Іванович
Притрусіть мене соломкою… бога ради… потому, аще начнуть канчуками, то сія вещ в большом количестві нестерпимая…
Парубки і дівчата
(співають).
Гей, летів орел над ліщиною,
Над ліщиною, над калиною;
На червоній же на тій калиноньці
Сидить горлинка та на гілоньці.
Як уздрів орел тую горлинку,
Із-за хмари впав він додолинку;
Аж почувся тут голос жалібний
Під червоною під калиною:
«Ти не бий мене, орле заздрісний, –
Тобі бутиму я дружиною».
Хотина
(ще більше заголосила).
Ой матінко ріднісінька,
Одна я тут, однісінька!
Нема й батька – десь загинув,
Сиротою мене кинув
Лихій мачусі на муки…
Ой здійму на себе руки:
А ти, ненько, коли мога, –
Замоли мій гріх у бога!
Дівчата
Вона й справді! Та годі, серденько!
Парубки
Не знать що! Ходім її батька знайдемо і мачусі не дамо на поталу!
(Пішли).
Вихід ІІІ
Хівря, Афанасій Іванович, Панько і Хвенько.
Хвенько
(ввіходить з Паньком).
Що воно, мов стогне хтось у хліві?
(Підморгує).
Панько
(крізь сміх).
А подивимось!
Хівря
Ой рятуйте!
Афанасій Іванович
Капут: тепер накладуть!
Хвенько
Гелеге! Це ви, паніматко?
Панько
Що це з вами за пригода?
Хівря
(плаче)
Нечиста сила…
Хвенько
Ой джа! Ото й вона?
Хівря
Ох, не питайся!
Хвенько
Так я її!
(Б’є батогом).
Афанасій Іванович пручається і вищить.
Хівря
Не руште!.. З’їсть!
Панько
Та не чіпай!
Хівря
Ох, не чіпай! Рогами заколе!
Хвенько
Го-го-го! Ховається в солому, як свиня! Роздивитись би…
Хівря
Лишенько! Не дивись!.. Що хочете!..
Хвенько
Не противсь парубкові…
Панько
Я вас розв’яжу, паніматко.
Хівря
Розв’яжи, голубчику! Пусти душу на покаяніє!
Панько
А ви вже простіть мене: то невзначай… єй-богу… з дуру…
Хівря
Та… хай уже… тільки рятуй… і чорта…
Афанасій Іванович більше пручається і верещить.
Хвенько
Не мішайсь до Хотини, то й сатану пустимо…
(Сміється).
Афанасій Іванович
Соглашайся, хвемино! Ай, ай! Канчуки знатні!
Хівря
Та будь вона!.. Тільки розв’язуй мерщі…
Хвенько
Я зараз…
(До Панька).
Не руш уже чорта, бо йому і в пеклі за бабу достанеться.
Афанасій Іванович
(перервав вірьовку і навтікача).
О темпора! О морес!
Хвенько
(за полу його).
А куди? Ловіть його! Го-го! Тільки хламида зосталася!
Панько
(розв’язавши).
Так благословіть же, паніматко!
Хівря
Після… а тепер гетьте! Бо ще з мене нечиста сила не вийшла.
(Пішла в хату).
Панько
Що ж це вона? Знов своєї?!
Хвенько
Не бійся: оця хламида виручить. Іди шукай свою дівчину, – та й уже!
Панько
Дивись же!
(Пішов).
Хвенько
(услід).
Справу виграємо!
(Приспівує).
Ой лихо, той Хвенько,
Циган справжній, – не хвалько!
Вихід IV
Черевик, Хвенько, соцький і люде.
Черевик
(веде в ворота кобилу).
Косю! Косю! Слава богу, хоч світа діждалися, а то нечиста сила попоморочила! Ньо, сіра! Ньо, ньо!
Тим часом Хвенько моргнув, і два цигани, що крались за Черевиком, одрізали повід, одвели кобилу, а до повода учепили щось червоне і закинули на кілок.
Хвенько
(б’є Черевика по плечу).
Гі, приятелю! Що продаєш?
Черевик
Сам бачиш, що продаю…
Хвенько
Ге, джуздере! Ремінці?
Черевик
Та й ремінці ж, коли кобила на ремінці схожа.
Хвенько
Але ж, земляче, бий тебе той, що з ріжками: ти її, певно, соломою годував?
Черевик
Тю! Соломою?! Ньо, сіра! Ньо, косю, ньо! Чого вперлась?
(Глянувши).
Ой! Сатанинське навожденіє!
(Побіг).
Хвенько
Ловіть його! Ловіть злодія! Кобилу вкрав! Го-го-го!
Голоси
Лови! Хапай! Держи!
(Піймали).
Хвенько
(до соцького).
Це той самий, що вкрав кобилу у Черевика.
Соцький
В’яжіть його!
Черевика в’яжуть.
Черевик
Господь з вами! Я ж той самий… За що ви мене в’яжете?
Соцький
Ще й питає! А нащо ти вкрав у доброго чоловіка, у Черевика, кобилу?
Черевик
Та чи ви з глузду не зсунулись? Ну, де ж видано, щоб чоловік сам у себе що вкрав?
Соцький
Стара байка! А чого ти щодуху тікав, мов сатана за тобою гнався?
Черевик
Поневолі побіжиш, коли сатанинська одіж…
Соцький
Е, голубчику! Мороч других! Киньте його у той хлів! Буде ще тобі од засідателя, щоб ти чортячиною не полохав добрих людей.
Черевика пхнули у хлів.
Голоси
Лови його! Лови, хапай! Он утікач! Он злодій!
Коло воріт схопили Цибулю й ведуть.
Вихід V
Цибуля, Стась та парубки.
Цибуля
Ой за віщо? Присяйбі, я нічого! Випив у шинку тільки чарочку… бо нечиста сила холоду нагнала…
Соцький
Та ти ледве на ногах стоїш!
Цибуля
З переполоху… одну чарочку, – не більше… бо коли б глянув, які у чортяк пики… як твоя, приміром…
Соцький
Так ти ще й базікати? В’яжіть його!
Стась
Чудасія, мосьпане! Послухали б, що провадить цей зух, що тільки глянути у вічі, то кожен скаже, що злодій! Питаємось: «Чого тікав, мов скажений?» – «Поліз, каже, в кишеню за люлькою, та замість неї витяг шматок червоної свитки, аж полум’я спалахнуло…»
Цибуля
І спалахнуло! Далебі! Хіба я п’яний, чи що? Випив з переполоху чарочку… а тут сатана… і побіжиш: коли од баби часом побіжиш, то як же од сатани?
Соцький
Еге-ге! Та це з одного гнізда птахи! Саджайте ж їх в одну клітку!
В’яжуть і кладуть до Черевика.
Голоси
Держіть, держіть злодія!
Соцький
Рушай! Пильнуй! Переймай!
Баба
Ой гвалт! Горшки побили!
Соцький
Мовчи, баба! Казенное діло!..
Вихід VI
Черевик і Цибуля.
Черевик
Це ти, куме?
Цибуля
Я.
Черевик
І тебе зв’язано?
Цибуля
Попущеніє.
Черевик
Може, й справді ти підголив?
Цибуля
І ти туди ж? Та щоб мені руки і ноги покорчило, коли я що у кого крав, окрім вареників дитиною у матері, – царство їй небесне!
Черевик
Добра була покійниця.
Цибуля
Жалувала, а тепер от напасть… хіба я п’яний, чи що, щоб красти?.. Випив чарочку з страху… тошно…
Черевик
І не згадуй!
Цибуля
А то б крав!
(Хлипа).
Черевик
За віщо ж це, куме, напасть! Тобі ще нічого: тебе винують, що ти у другого вкрав, а за що ж на мене, нещасного, поклеп такий: ніби я сам у себе свою ж власну, рідну кобилу й украв?! Видко, нам, куме, на роду так написано!
Цибуля
Горе нам, сиротам бідним! Нема в мене ні батька, ні матері, щоб заступилися.
(Плаче більше).
Черевик
Не плач! За все благодареніе господу милосердному!
Цибуля
Хоч би ж я п’яний… а то вкрав! Мене обікрадено… капуста, огірки, картопля… все прахом пішло!!
Черевик
А ти знаєш… глянь оком на храм господень і скажи: «Поможи тому боже, хто мене зобидив!»
Цибуля
Поможи тому боже… дай хоч табаки понюхати…
Черевик
Руки ж зв’язані!
Цибуля
Горе нам!
(Співа сльозно).
Ой горе нам, горе,
Як чайці-небозі,
Що попалась в сильце
При битій дорозі!
Черевик і Цибуля
Ох, ми сироти бідненькі –
Нема ж у нас отця й неньки!
Хто ж поверне нам той збиток,
Хто ж заступиться за діток?
Черевик
Хто голівку змиє
Зв’язаному сину,
Хто нас приголубить,
Піднесе чарчину?
Черевик і Цибуля
Ох, ми сироти бідненькі і т. д.
Вихід VII
Ті ж і Панько з Хвеньком.
Панько
(підходить до хліва).
Що це з вами, тату? Хто це зв’язав вас?
Черевик
А! Голопупенко, Голопупенко!
Панько
Та я вас зараз, тату!
Черевик
Оце, куме, той самий, що я казав: за одним духом кухоль мало не з твою голову випив.
Цибуля
Митець, митець! А я тільки чарочку…
Панько
Зараз і вас розв’яжу… тільки оддайте ж дівчину…
(Розв’язує).
Черевик
Та я б радніший… а що ти зробиш з жінкою, коли в неї сім кіп чортів сидить…
Цибуля
Та що ти потураєш бабі? Ти ж чоловік?
Черевик
Та я… що й казать… я… я…
Панько
Та звісно – ви батько, не хто…
Цибуля
От і вшквар таке весілля, щоб і чарочку… щоб цілий рік боліли ноги після гопака!
Черевик
Що справді? Я – ого! Та мені тепер так весело, немов мою стару вкрали цигане!
Хвенько
Вкрадемо, аби могорич!
Черевик
О! Ану!
Панько
Дивіться ж, тату, щоб уже назад не йшли; а ось вам гроші за кобилу й пшеницю.
Хвенько
Ще й добрі гроші.
Черевик
Так кобила знайшлась?
Панько
Знайшлась, і купців Хотина знайшла.
Цибуля
От тобі яке щастя: і пшениця, і зять, і кобила… а мені…
Черевик
Начхай, куме! Весілля справимо!
Цибуля
І зараз!
Панько
Спасибі вам, батьку, дядьку!
Черевик
Ого! Я покажу, що я! У мене зразу кінець усьому – значить, шапка… Що мені жінка?
Вихід VIII
Ті ж і Хівря.
Хівря
(вийшла з хати).
І де це мій вовтузяка? Пропав, як собака на ярмарку!
Черевик
Ой жінка! Біда!
(Присів).
Цибуля
А ти, куме, по-запорозьки!
Черевик
Ні, я вже за вас, куме… бо куди!.. Звісно – гірш сатани!
Хвенько
(сміється).
Та ти їй дай грошей, то вона й злизне…
Черевик
(злякано).
Хіврюшко!
Хівря
А! Ти тут?
Черевик
На ось тобі грошеняток, купуй собі що… усе спродав…
Хівря
О?! Оце гаразд! За це спасибі, мій лебедику!
(Пішла хутко).
Вихід IX
Ті ж і Мокрина, а далі Хотина і гурт.
Мокрина
(до Цибулі).
Ось він, мій голубчик сивесенький, мій горобчичок!
(Обніма).
Цибуля
Що ти, – чи не п’яна?
Мокрина
(плаче).
Як же мені не обнімати мого одуда, коли думала, що вже тебе чорти вхопили! По всьому ярмарку шукала мого перепела чубатого!
Цибуля
О? А я не п’яний… тільки одну чарочку… з страху… тошно…
Черевик
А ми оце, кумо, весілля… щоб зараз… бо я – ого! В мене зразу і цоб, і цабе!
Панько побіг назустріч Хотині й шепоче їй шось, щасливий. В ворота помалу ввіходять парубки і дівчата.
Мокрина
О? Кого ж з ким?
Черевик
Дочку мою Хотину, настоящу, справжню…
Панько
Зі мною, тіточко.
Мокрина
Молодець, єй-богу, молодець! Коли ж?
Черевик
Зараз… тобто… Еге! Щоб жінка не теє… бо я… звісно… що я? Черевик? Так, кумонько? Черевик я, а не постіл? От що!
Мокрина
Авжеж! Знаю дівку, – Хотина? Еге ж, Хотина: рука дебела, нога дебела: саме на порі.
Цибуля
А мачуха не дає заміж.
Мокрина
Не дає?! А дівка, певно, аж кричить?
Цибуля
Пищить!
Черевик
Так ви, кумо, поблагословіть!
Мокрина
Що ж? На таке діло з радістю.
Панько
От спасибі вам!
Черевик
А ти як, дочко?
Хотина
Та я… проти батьківської волі не піду…
Черевик
Бач!
Мокрина
А самій мов і не теє.
Черевик
Кланяйся ж посаженій матері!
Хотина кланяється обом.
Хвенько
(Паньку).
Ну що, воли тепер мої?
Панько
Твої, твої!
Цибуля
(до підходячого гурту).
А у нас тут весілля: Панько Хотину бере!
Парубки
Славно! Оце так!
Дівчата
От весело!
Черевик
Погуляємо на цілу кобилу!
Вихід X
Ті ж і Хівря, а потім жид, жидівка і Афанасій Іванович.
Хівря
(приходить з покупками і дочувшись).
Що? Як? Без мене? Не попущу, не попущу!
Черевик
Ой лихо! Знов жінка! Рятуйте, люде добрі!
Всі
Женіть відьму!
(Не пускають її).
Хівря
Мене гнати? Ось я вам! Подайте мені Черевика!
Панько
Що це? Знов! Не пускайте!
Хвенько
А хламида ця? При всіх виявлю!
Xівря
Ой не видержу! Пустіть, хоч натовчу чоловіка!
Черевик
Ой не пускайте! У неї кулак з відро!!
Голоси
Держіть, держіть злодія!
Жид
(гониться за Афанасіем Івановичем).
Гей, держіть злодія! Хапайте бурсака. Шапку! Решетилівську шапку вкрав!
Жидівка
(гониться).
Ой мамеле! Ой тателе! Тараню вкрав! Папушу вкрав!
Голоси
Переймай! Переймай!
Хівря
Ох лишенько! Чи це воно не з голоду?
(До Панька і Цигана).
Рятуйте: на все згодна!
Афанасій Іванович біжить повз ворота; за ним женуться, переймають і хапають.
Жидівка
Ах ти, мешигене, шарлатан! Папушу оддай! Тараню, тараню!
Жид
(засапався).
Решетилівську… шапку!.. Шапку!
Афанасій Іванович
Клевета клевет і всяческая клевета!
Хівря
Вирятуй, а то воно, бідне!..
Хвенько
Ага!
Панько
Не бійтесь, мамо!
Жид
Ой люде добрі! Ix бін аід… щоб я луснув… решетилівська шапка… смушок антик… щоб я своєї Сурке не бачив… щоб я гугелю не їв… первий сорт… з червоним верхом… Ой вей мір!
Мокрина
Це твій ускочив?
Хівря
Вирятуй!
Афанасій Іванович
Брехня од коліна Іудина!..
Жидівка
Як брехня! Гершти! Щоб я шабашу не діждалась! Така слічна тараня, як золото… і папушка… Ой мамеле! Ой тателе!
Афанасій Іванович
Що ви їм вірите? Клянусь Горацієм і Ювеналом, – брехня!
Жидівка
Брехня? А це що?
(Витяга папушу).
Брехня?
(Витяга тарань).
А це що? Ах ти шарлатан! Бурсак!
Жид
А то шьо? Шапка! Решетилівська шапка! Моя!
(Витяга з-за пазухи).
Всі
Ха-ха-ха! Ото цапонув!
Афанасій Іванович
Підкинули! Єй-єй, підкинули!
Жиди
Ах ти, мошельнику!
Панько
Цитьте, жндова! То я послав його купити: ось і гроші!
Афанасій Іванович
Я ж говорив…
Жиди
Гроші? А гіт гешефт!
Мокрина
Подавіться та й далі… а ми веселитись!
Жиди пішли весело.
Xівря
Добрий парубок!
Черевик
Годі гвалту! Цупте сюди горілки, меду, музик!.. Ого! Я покажу, що я Черевик!
Цибуля
Гуляй, катай! Ануте, хлопці й дівчата, вшкварте!
Надходить музика.
Гурт
Узуй, відьмо, чобітки
Та набий собі п’ятки;
Тут тобі тепер не в пору,
Полети на Лису гору!
Починаються танці.
Гей, парочко,
Будь весела і щасна!
Сип же меду і вина
Нам, шинкарочко!
Циган і Груня
(приспівуючи, пускаються у танець і далі, при спільнім танці, на першім плані танцюють).
На поповій, гей, на дачі,
Там їхав мужик на клячі…
Гей, гей, ти, Хотино,
Ой мамеле, джа дівчино!
А чом не ночуєш дома,
Моя гуга чорноброва!
Гм-да-лала, гм-да-ла!
Гм-да-лала, да-лай-лом!
Цибуля і Мокрина
Ох ти ж моя
Попереднице!
Уже ж твоє дівування
Та не вернеться!
Гурт
Гей, парочко,
Будь весела і щасна!
Сип же меду і вина
Нам, шинкарочко!
Спільні танці і бучна музика.
Завіса
Примітки
Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1964 р., т. 2, с. 347 – 359.