Воскресіння

Володимир Голань
(переклад Світлани Шакули)

Станіславу Зеднічеку

Що після цього життя колись нас збудить –

жахливе виття сурми чи труби?

Прости мене, Боже, але втішаюся тим,

що початок померлих і їх воскресіння

розпочнеться простим кукуріканням півня…

Потім ще трішки полежимо…

І першим, хто встане, буде, звичайно, мама…

Почуєм її обов’язково –

як вона тихенько розпалює вогонь,

як вона тихенько ставить на плиту воду,

як вона любенько бере з буфету кавовий млинок.

І ми знову опинимось вдома.

Примітка перекладача

Згадка про маму та її любов – то наче згадка про Рай, де всі померлі знову зустрінуться. Автор тут наче полемізує з церковними догматами про воскресіння всіх мертвих, адже ніякого воскресіння людських тіл не буде, бо в цьому немає ніякої потреби, адже душа людини і так живе вічно.